Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 372/1760/17
провадження № 61-22434св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" та ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М.,
Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (далі - ПАТ "ПроКредит Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 22 квітня 2005 року та 16 листопада
2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитні договори № 2340 та № 2946, умови яких останній не виконував, у результаті чого виникла заборгованість в загальному розмірі 1 104 731 грн, що встановлено рішенням суду Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2013 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за цими договорами 22 квітня
2005 року та 16 листопада 2006 року між банком та позичальником укладено договори іпотеки № 2340-ІД01 та № 2946-ІД01 відповідно, згідно яких
ОСОБА_3 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: нежитлове приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" площею 522,8 кв. м, по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю - бар "ІНФОРМАЦІЯ_3" площею 150,8 кв. м, по АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Єдиним спадкоємцем майна іпотекодавця є його син ОСОБА_1, який не виконав вимоги банку про погашення заборгованості одноразовим платежем. Крім того, рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року вказані вище нежитлові приміщення визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Оскільки за життя позичальником порушено умови взятого на себе зобов`язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та процентів за його користування в порядку і на умовах, зазначених в кредитних договорах, за ним рахується заборгованість у загальному розмірі 1 104 731 грн, у рахунок погашення якої ПАТ "ПроКредит Банк", з урахуванням збільшених позовних вимог та на підставі положень статті 1282 ЦК України, статей 7, 23, 39 Закону України "Про іпотеку", умов договорів іпотеки, просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" 2 995 728 грн та бару "ІНФОРМАЦІЯ_3" 1 642 197 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2017 року у складі судді Зінченка О. М. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, вирішуючи спір на засадах змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, на підставі поданих стронами доказів, суд вважав, що позовні вимоги не ґрунтуються на зібраних у справі і досліджених судом письмових доказах, не узгоджуються із чинним законодавством України, позивач всупереч вимогам статей 10, 11,
60 ЦПК України 2004 року не довів позовні вимоги, заперечення відповідача узгоджуються із письмовими доказами, тому достатніх правових підстав для задоволення позову суд не вбачав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "ПроКредит Банк" задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2017 року скасовано, позов ПАТ "ПроКредит Банк" задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "ПроКредит Банк" за кредитними договорами від 22 квітня 2005 року № 2340 та
від 16 листопада 2006 року № 2946 з внесеними змінами, у загальному розмірі 1 104 731 грн, яка станом 19 лютого 2012 року складалася із заборгованості за договором про надання траншу від 16 листопада 2006 року № 1.28588/2946 у розмірі 690 370 грн 48 коп., із них: заборгованість за капіталом - 688 718 грн 99 коп., заборгованість за процентами - 1 607 грн
01 коп., заборгованість за пенею - 44 грн 48 коп., та заборгованості за договором про надання траншу від 16 листопада 2006 року № 1.28223/2340 у розмірі 414 360 грн 52 коп., із них: заборгованість за капіталом - 413 284 грн 27 коп., заборгованість за процентами - 967 грн 29 коп., заборгованість за пенею - 108 грн 96 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно з договору іпотеки від 16 листопада 2006 року № 2946-ІД01, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Ніколенко В. М. за реєстровим № 8271, у вигляді нежитлової будівлі - бар "ІНФОРМАЦІЯ_3", площею 150,8 кв. м, по АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно
серії НОМЕР_1, виданого 21 березня 2003 року Обухівською міською радою Київської області, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 1 642 197 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_3 був позичальником за кредитними договорами та іпотекодавцем за договорами іпотеки, тобто одночасно виступав і боржником, і іпотекодавцем. У зв`язку з його смертю відкрилася спадщина, яку прийняв його син - відповідач ОСОБА_1 , і до останнього перейшли обов`язки іпотекодавця в межах вартості предмета іпотеки. Окрім цього, на підставі рішення суду предмет іпотеки є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому іпотека також є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна в силу статті 23 Закону України "Про іпотеку".
Також, матеріалами справи встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 травня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ "ПроКредит Банк" про визнання іпотеки припиненою.
Стягнення кредитної заборгованості рішенням суду, яке не виконано, не позбавляє право кредитодавця на пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також ураховуючи ту обставину, що загальна ринкова вартість об`єктів нерухомості, які перебувають в іпотеці, більше ніж в чотири рази перевищує розмір заборгованості за кредитними договорами, апеляційний суд вважав за необхідне звернути стягнення лише на нежитлову будівлю - бар "ІНФОРМАЦІЯ_3" площею 150,8 кв. м, по АДРЕСА_2, вартістю 1 642 197 грн. Зазначена сума повністю покриє заборгованість спадкодавця.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду,
ПАТ "ПроКредит Банк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 22 квітня 2005 року № 2340- ІД 01, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Ніколенко В. М. за реєстровим №2047, а саме: ціле нежитлове приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" загальною площею 522,8 кв. м, реєстраційний номер 3242209, номер запису 86 у книзі № 48, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_3, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною 2 995 728 грн, та ухвалити в цій частині нове про задоволення вказаних вимог.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення задоволено. Зупинено виконання постанови Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження у цій справі.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року справу за позовом
ПАТ "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ПАТ "ПроКредит Банк" мотивована тим, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як не співмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку у рахунок забезпечення належного його виконання. У різі отримання ПАТ "ПроКредит Банк" суми грошових коштів, яка підлягає сплаті
ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу за рахунок одного предмета іпотеки, реалізація іншого предмета іпотеки здійснюватися не буде відповідно до частини одинадцятої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що у справі про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 вже було звернуто стягнення на предмет іпотеки у вигляді нежитлової будівлі бар "ІНФОРМАЦІЯ_3" і тому спірні правовідносини перейшли у площину виконання судового рішення. У матеріалах справи наявні докази того, що нежитлове приміщення бар "ІНФОРМАЦІЯ_3" є спільною власністю дружини та чоловіка на підставі
статті 60 СК України, це зазначено у рішенні Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року у справі про визнання спільної сумісної власності подружжя. При прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не враховано норми статті 608 ЦК України та норм щодо позовної давності, оскільки банк дізнався про порушення свого права у лютому 2012 року, а з цим позовом звернувся у червні 2017 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "ПроКредит Банк" на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому воно просило вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ПАТ "ПроКредит Банк", у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 квітня 2005 року між закритим акціонерним товариством
"ПроКредит Банк" (далі - ЗАТ "ПроКредит Банк"), правонаступником якого є ПАТ "ПроКредит Банк", та ОСОБА_3 було укладено рамкову угоду зі змінами, згідно із якою банк зобов`язувався здійснювати кредитування позичальника у межах ліміту кредитування в сумі 300 000,00 доларів США з лімітом строку 144 місяці.
На підставі та в межах вказаної рамкової угоди банк і позичальник уклали договір про надання траншу від 16 листопада 2006 року зі змінами, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 60 000,00 доларів США на умовах сплати 14 % річних на строк 120 місяців.
Також 16 листопада 2006 року між ЗАТ "ПроКредит Банк", правонаступником якого є ПАТ "ПроКредит Банк", та ОСОБА_3 було укладено рамкову угоду зі змінами, згідно із якою банк зобов`язувався здійснювати кредитування позичальника у межах ліміту кредитування в сумі 200 000,00 доларів США з лімітом строку 144 місяці.
На підставі та в межах рамкової угоди банк і позичальник уклали договір про надання траншу від 16 листопада 2006 року зі змінами, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 100 000,00 доларів США на умовах сплати 14 % річних на строк 120 місяців.
У забезпечення виконання зобов`язань за цими договорами 22 квітня
2005 року та 16 листопада 2006 року між банком та позичальником укладено договори іпотеки № 2340-ІД01 та № 2946-ІД01 відповідно, згідно яких
ОСОБА_3 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: нежитлове приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" площею 522,8 кв. м, по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю - бар "ІНФОРМАЦІЯ_3" площею 150,8 кв. м, по АДРЕСА_2 .
Не виконавши своїх зобов`язань за кредитними договорами,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті заведено спадкову справу і єдиним спадкоємцем майна померлого є його син ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою від спадщини на його користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . До спадкового майна, крім іншого, належать й вищевказані нежитлові приміщення.
При цьому, рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 лютого
2015 року нежитлові приміщення визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (спадкодавця).
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 травня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ "ПроКредит Банк" про визнання іпотеки припиненою.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого
2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2013 року, з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПроКредит Банк" стягнуто заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 1 104 731 грн у межах вартості одержаного спадкового майна.
При розгляді вказаної справи суд встановив, що станом 19 лютого 2012 року заборгованість за договором про надання траншу № 1.28588/2946
від 16 листопада 2006 року складає 690 370 грн 48 коп., з них: заборгованість по капіталу - 688 718 грн 99 коп., заборгованість по процентах - 1 607 грн
01 коп., заборгованість по пені - 44 грн 48 коп., а заборгованість за договором про надання траншу № 1.28223/2340 від 16 листопада 2006 року складає 414 360 грн 52 коп., з них: заборгованість по капіталу - 413 284 грн 27 коп., заборгованість по процентах - 967 грн 29 коп., заборгованість
по пені - 108 грн 96 коп.
На виконання рішення відкрито виконавче провадження № 44045219, проте на час розгляду справи заборгованість не стягнута в примусовому порядку.