Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 611/983/16-ц
провадження № 61-48655 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення упущеної вигоди.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору про сумісну господарську діяльність від 28 липня 2012 року сторони зобов`язалися спільно діяти у строк до 11 грудня 2025 року для досягнення загальної господарської мети - виробництва сільськогосподарської продукції на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
При цьому сторони вказаного договору домовилися, що відповідачі надають у сумісну діяльність належні їм на праві власності земельні ділянки, загальною площею 10,9339 га, а він вносить сільськогосподарську техніку та грошові кошти. У відсотковому співвідношенні вклад учасників становить ОСОБА_1 - 80 %, ОСОБА_2 - 10 %; ОСОБА_3 - 10 %. Майно та майнові права, що виникли внаслідок сумісної господарської діяльності сторін, вважаються такими, що належать сторонам на праві сумісної власності у долях, визначених пунктом 1.3 договору (пункт 1.4 договору).
Протягом 2012-2015 років сторони належним чином виконували зобов`язання за договором про сумісну господарську діяльність та розподіляли отримане майно і майнові права. Проте у 2016 році відповідачі, не повідомивши його, засіяли належні їм земельні ділянки самостійно в порушення положень пунктів 1.2., 2.2. договору.
У подальшому відповідачі зібрали врожай соняшника та не здійснили взаємні платежі та розрахунки з позивачем, чим порушили положення пунктів 1.4., 2.3. договору і статтю 1139 ЦК України. Зазначав, що невиконання відповідачами вимог договору завдало йому збитки у вигляді упущеної вигоди, які він оцінює у 200 тис. грн.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 100 тис. грн з кожного упущеної ним вигоди і понесені ним судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 24 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 упущену вигоду за період 2016 - 2017 роки в сумі 100 тис. грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 упущену вигоду за період 2016 - 2017 роки в сумі 100 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами у справі виникли правовідносини з договору про спільну діяльність від 28 липня 2012 року зі змінами від 11 грудня 2013 року. За умовами цього договору відповідачі зобов`язані були об`єднати з позивачем зусилля для досягнення спільної мети - виробництва сільськогосподарської продукції. На виконання умов зазначеного договору сторонами до 2016 року використовувалися земельні ділянки, загальною площею 10,9339 га, що є власністю відповідачів. Проте відповідачі взятих на себе зобов`язань за договором належним чином не виконали, у 2016 році почали обробляти належні їм земельні ділянки самостійно, що встановлено рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 липня 2017 року. Оскільки позивач позбавлений можливості обробляти землю та спеціальним законодавством передбачено можливість відшкодування у такому випадку упущеної вигоди, суд вважав доведеним вимоги позивача про відшкодування збитків у вигляді неотриманих ним доходів за 2016-2017 роки. При цьому розмір упущеної вигоди за 2016 рік розраховано судом як різниця між середньою вартістю реалізації соняшника, яка становить 10 300 грн за тону, помножена на середню урожайність соняшника за 2016 рік (27,6 цнт/га) та фактичними матеріальними витратами за 2016 рік.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 24 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачі у 2012 році передали ОСОБА_1 належні їм на праві власності земельні ділянки, які він у 2012-2015 роках обробляв за власний рахунок. Дані про координацію спільних дій всіх сторін договору про сумісну діяльність, направлену на виробництво сільськогосподарської продукції, покриття їх спільних витрат, отриманий ними врожай у 2012-2015 роки та його розподіл між сторонами договору відсутні.
Укладений між сторонами договір про сумісну діяльність не передбачає, що відповідачі передають землю позивачу для її обробки та виробництва продукції, сторони лише використовують її спільно, об`єднавши зусилля, грошові кошти, майно та інше. Належні докази реальної можливості отримання позивачем доходу у розмірі 249 794 грн 22 коп. у разі здійснення з відповідачами спільної діяльності з обробки та виробництва продукції у 2016 році позивачем не надано.
Так, позивач не надав суду доказів реальних затрат сторін договору на виконання умов договору про сумісну діяльність та розміру отриманого ними прибутку у 2012-2015 роках. Разом з тим, згідно з копією нотаріально посвідченої заяви від 11 грудня 2013 року у день підписання додаткового договору про внесення змін до договору про сумісну діяльність відповідачі заявили про отримання ними від ОСОБА_1 78 650 грн у рахунок майбутніх виплат за оренду належних їм на праві власності земельних ділянок за договором оренди, укладеним на 11 років. ОСОБА_1 пояснив, що будь-якого акту про розподіл отриманого прибутку за договором з відповідачами не складав, оскільки виплатив їм їхню частку прибутку 11 грудня 2013 року на майбутнє (до 11 грудня 2015 року) у розмірі 77 865 грн. При оформленні заяви про отримання коштів, нотаріус помилково визначив, що кошти отримані в рахунок майбутніх виплат за оренду земельних ділянок та факт укладення договору оренди.
Якщо здійснена позивачем виплата 20 % від майбутнього отриманого доходу за Договором за 2014-2025 роки дорівнює 78 650 грн (як про це зазначено у заяві відповідачів від 11 грудня 2013 року), то передбачуваний дохід сторін за договором за 11 років у розмірі 393 250 гривень. Проте позивач заявив, що тільки в 2016 році сторони за договором про сумісну діяльність повинні були отримати дохід у розмірі 249 794 грн 22 коп., з яких 200 тис. грн (що дорівнює 80% від всієї суми) належало би йому.
Посилання суду першої інстанції на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 липня 2017 року у справі № 629/876/17 не є обґрунтованим, оскільки вказаним рішенням суду було встановлена відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору про спільну діяльність з підстав не доведення позивачкою обставин, на які вона посилалася у позові. Обставин, які б свідчили про виконання позивачем його зобов`язань за договором про сумісну діяльність судом не було встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 611/983/16-ц з Барвінківського районного суду Харківської області.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі ніколи не укладали з ним договорів оренди належних їм земельних ділянок, отримані ними грошові кошти не є орендною платою за користування земельними ділянками.
Навесні 2016 року він мав засіяти соняшником земельні ділянки, надані сторонами у спільну (сумісну) господарську діяльність, згідно з умовами договору, з використанням власної сільськогосподарської техніки, посівного матеріалу, паливно-мастильних матеріалів, які він придбав для цієї мети, однак виявилось, що земельні ділянки площею без погодження з ним вже засіяні відповідачами, тобто ними порушено положення пунктів 1.2, 2.2. договору про сумісну діяльність.
Вказані обставини були предметом дослідження у справі № 629/876/17-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про розірвання договору про сумісну (спільну) діяльність. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 липня 2017 року, що набрало законної сили, у розірванні вказаного договору позивачу було відмовлено, однак суд апеляційної інстанції на даний доказ уваги не звернув.
Вказаним судовим рішенням встановлені певні обставини, які також мають значення, а саме доведено той факт, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір про сумісну господарську діяльність, який протягом 2012-2015 років ОСОБА_1 виконувався належним чином, у 2016 році спірні земельні ділянки оброблялися відповідачами, крім того ним, як кредитором, належним чином доведено, що доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржниками своїх обов`язків за договором про сумісну діяльність.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2019 року представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
Зазначав, що договором про сумісну діяльність передбачена участь усіх сторін в обробці землі, позивач мав зобов`язання надати свою техніку та гроші, але, як він сам і зазначає, не надав, не приймав участь у спільному обробітку землі, не надаючи жодного доказу стосовно причин цього, зазначаючи лише, що відповідачі здійснювали певні дії щодо земельних ділянок, а, отже, виконували свої зобов`язання.
Жодних доказів того, що позивач вчинив якісь дії на виконання умов договору ним не надано. Також не надано доказів того, що він мав намір чи намагався вчинити дії на виконання умов договору про сумісну діяльність.
Отже, порушення умов договору має місце саме зі сторони позивача і він мав би довести, що упущена вигода мала реальний характер і він би безперечно її отримав, якби не протиправні дії відповідача. Проте, обґрунтовуючи позов, позивач не зазначив, в чому полягала спільна дія сторін договору для досягнення мети договору, що мали зробити кожна із сторін на його виконання, в чому полягає протиправність дій відповідачів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 липня 2012 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено та нотаріально посвідчено договір про сумісну господарську діяльність, відповідно до якого сторони зобов`язалися спільно діяти для досягнення загальної господарської мети - виробництва сільськогосподарської продукції на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області (а.с. 6).
11 грудня 2013 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про внесення змін до договору про сумісну господарську діяльність від 28 липня 2012 року, яким строк дії основного договору подовжено до 11 грудня 2025 року або до розірвання його сторонами (а.с. 7).
Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору в користуванні сторін знаходяться: земельна ділянка площею 5,3736 га, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 064109, виданого Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області 10 грудня 2002 року; земельна ділянка площею 5,5603 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 064108, виданого Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області 10 грудня 2002 року; сільськогосподарська техніка, яка належить ОСОБА_1, та його ж грошові кошти.