Постанова
Іменем України
19 червня 2020 року
м. Київ
справа № 332/2922/19
провадження № 61-6047св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "МетаБанк",
представник позивача - Неудачін Роман Володимирович,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Заводський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "МетаБанк" на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Яцуна О. С., від 12 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
від 25 лютого 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У липні 2019 року акціонерне товариство "МетаБанк" (далі - АТ "МетаБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6, треті особи,
які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки
та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради
по Заводському району, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Заводський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
ОСОБА_7 , про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, виселення та зняття з реєстрації місця проживання.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Заводського районного суду
м. Запоріжжя він 14 травня 2018 року у справі № 0809/3668/2012 позов
ПАТ "МетаБанк" (правонаступником якого є АТ"МетаБанк") до ОСОБА_7, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 (133/200 частки) та ОСОБА_3 (67/200 частки) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 жовтня 2002 року № 07-02/1152-К у розмірі 353 977,04 грн. Вказував, що під час виконавчого провадження з метою примусового виконання зазначеного судового рішення встановлено, що у вказаній квартирі зареєстровані відповідачі. Позивач вважав, що реєстрація місця проживання відповідачів у спірній квартирі є незаконною та протиправною, а також суперечить
пункту 3.1.7 договору іпотеки, оскільки АТ "МетаБанк" не надавав
ОСОБА_7 , ОСОБА_3 або будь-яким іншим особам письмового погодження на реєстрацію та/або проживання будь-яких осіб за адресою предмета іпотеки.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 і, виселити їх та зняти з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня
2019 року у задоволенні позову АТ "МетаБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне житлове приміщення придбане іпотекодавцями не за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою, правові підстави для виселення відповідачів зі спірної квартири без надання їм іншого постійного житла відсутні. Крім того, заявляючи вимогу про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, лише власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, а відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 грудня 2019 року № 192647404 на час розгляду справи по суті право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ "МетаБанк" залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що виселення відповідачів із іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла, не можливе без надання іншого постійного жилого приміщення відповідно до вимог статті 109 ЖК УРСР.На час розгляду справи право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_7, тому позивач позбавлений права вимагати усунення перешкод у користуванні іпотечним майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі АТ "МетаБанк" просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
від 27 червня 2018 року у справі № 367/2506/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Заявник вказує на те, що банк не надавав ОСОБА_7 та ОСОБА_3 або будь-якій іншій особі письмового погодження на реєстрацію та проживання відповідачів за адресою предмета іпотеки. Такі дії власників предмета іпотеки перешкоджають виконанню рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заявник вказував, що на момент укладення договору іпотеки малолітні або неповнолітні діти у спірній квартирі зареєстровані не були. ОСОБА_4 не є членом сім`ї власників спірної квартири.
Відзивів на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 жовтня 2002 року між акціонерним банком "Металург", правонаступником якого є АТ "МетаБанк", та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір
№ 07-02/1152-К, відповідно до умов якого останньому була відкрита кредитна лінія. З метою забезпечення виконання ОСОБА_7 умов кредитного договору 25 лютого 2005 року між банком, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, предметом якого є належна останнім на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2018 року у справі № 0809/3668/2012 звернуто стягнення на предмет
іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73,08 кв. м, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 (133/200 частки) та ОСОБА_3 (67/200 частки) на підставі свідоцтва про право власності на житло № 3871/2, виданого Запорізьким металургійним комбінатом "Запоріжсталь" ім. С. Орджонікідзе 03 листопада 1995 року, та згідно свідоцтва № 3-1319 про право на спадщину, виданого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою 15 грудня
1999 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором
від 22 жовтня 2002 року № 07-02/1152-К, укладеним між акціонерним банком "Металург" та ОСОБА_7, яка утворилась станом на 25 лютого 2012 року в розмірі 353 977,04 грн, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 425 345,00 грн згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 13 лютого 2018 року.
Встановлено, що спірна квартира не була набута за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.
У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 - з 24 липня 1975 року по теперішній час,
ОСОБА_4 - з 27 березня 2015 року по теперішній час, ОСОБА_6, 2007 року народження, - з 27 березня 2015 року по теперішній час, ОСОБА_5,
2017 року народження, - з 13 листопада 2017 року по теперішній час.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України та
статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону України "Про іпотеку".
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.