ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 156/482/17
провадження № 61-25814св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Колонська сільська рада Іваничівського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року, ухвалене у складі судді Нєвєрова І. М., та постанову апеляційного суду Волинської області від 12 березня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Матвійчук Л. В., Русинчука М. М., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом, уточненим у вересні 2017 року, до Колонської сільської ради Іваничівського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позову зазначили, що проживають у житловому будинку з господарським будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; вказане домоволодіння має статус колгоспного двору, членами якого були позивачі, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5
ОСОБА_4 , який є чоловіком ОСОБА_1 і батьком ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_5, яка, відповідно, є дочкою та сестрою позивачів, - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказують, що успадкували належні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частки домоволодіння, так як проживали з ними на день відкриття спадщини і фактично вступили в управління спадковим майном.
Вважають, що інші спадкоємці ОСОБА_5 не мають право на спадкування частки домоволодіння по АДРЕСА_1, оскільки у разі смерті одно із членів колгоспного двору спадщина не відкривається, а лишається у власності двору.
За таких обставин ОСОБА_6 і ОСОБА_2 просили визнати за ними у порядку спадкування після ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку спірного домоволодіння за кожним.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 12/24 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 - право власності на 7/24 часток цього домоволодіння.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до 15 квітня 1991 року домоволодіння по АДРЕСА_1 дійсно мало статус колгоспного двору і перебувало у спільній власності ОСОБА_1, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5, проте спадкування частки у праві власності на це домоволодіння здійснюється відповідно до законодавства, чинного на час відкриття спадщини (2011 та 2012 роки).
Оскільки ОСОБА_4 усе майно заповів дочці ОСОБА_5, спадкоємцями якої, у свою чергу, є мати ОСОБА_1 і чоловік ОСОБА_3, а також враховуючи наявність у позивачів права на обов`язкову частку у спадщині після ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що після прийняття спадщини частка ОСОБА_1 у праві власності на домоволодіння склала 12/24 часток, а ОСОБА_2 - 7/24 часток.
Постановою апеляційного суду Волинської області від 12 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року - без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин законодавства, чинного на час відкриття спадщини, згідно з яким право на спадкування частки домоволодіння має, крім позивачів, чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_3, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила рішенняІваничівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 12 березня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення книги шостої "Спадкове право" ЦК України, чинніна час відкриття спадщини після ОСОБА_4 та ОСОБА_5, так як ці правовідносини регулюються статтею 563 ЦК Української РСР 1963 року, згідно з якою в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається.
Посилається на те, що суди не врахували правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15, згідно з якими спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору до вказаної дати.
Вважає, що ОСОБА_3, який не є членом колгоспного двору, не має права спадкувати частку цього домоволодіння.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що житловий будинок з господарським будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 збудований ОСОБА_4 у 1976 році.
Це домоволодіння за суспільною групою господарств відносилося до категорії "колгоспний двір", так як голова домогосподарства ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_1 працювали у господарстві колгоспу.
З погосподарської книги на будинок суди встановили, що крім ОСОБА_4 і ОСОБА_1 членами колгоспного двору були їх діти ОСОБА_2 і ОСОБА_8 .
Згідно з довідкою Колонської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 3 травня 2017 року № 133 станом на 15 квітня 1991 року у домогосподарстві по АДРЕСА_1 значилися зареєстрованими ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .
Таким чином, вказаний будинок з господарським будівлями та спорудами, який має статус колишнього колгоспного двору, належать їм у рівних частках по 1/4 частці кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Колонської сільської ради Іваничівського району Волинської області 25 березня 2008 року, усе належне йому майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, ОСОБА_4 заповів дочці ОСОБА_5, яка спадщину після батька прийняла у встановленому законодавством порядку.
Також право на обов`язкову частку у спадщині після ОСОБА_4 мають непрацездатні дружина ОСОБА_1, яка є пенсіонером за віком, та син ОСОБА_2, який є інвалідом ІІ групи. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спадщину прийняли фактично як такі, що на час її відкриття проживали разом із спадкодавцем.
Оскільки спадщина після ОСОБА_4 складалася з 1/4 частки домоволодіння, після її прийняття частка ОСОБА_1 склала 7/24 часток (1/4+1/24), частка ОСОБА_2 - 7/24 часток (1/4+1/24), частка ОСОБА_5 - 10/24 (1/4+4/24).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, яка за життя право на спадщину після батька не оформила.
Заповіту ОСОБА_5 не склала; її спадкоємцями за законом є мати ОСОБА_1 і чоловік ОСОБА_3, які спадщину прийняли у встановленому законодавством порядку.
Після прийняття спадщини частка ОСОБА_1 у праві власності на домоволодіння склала 12/24 часток (1/4+1/24+5/24).
Постановою приватного нотаріуса Іваничівського районного нотаріального округу Волинської області від 5 травня 2017 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.
Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями 120-127 ЦК Української РСР 1963 року.
Зокрема, згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а частина друга статті 123 цього Кодексу визначала, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Закон Української РСР "Про власність", який набув чинності 15 квітня 1991 року, не містив поняття "колгоспний двір" і закріпив загальні положення щодо права власності на майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї.
Так, відповідно до статті 17 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
6 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563 щодо спадкування майна колгоспного двору.
При вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, судам належить застосовувати норми, ще регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.