ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 755/830/18
провадження № 61-46853св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", поданою його представником Литвиненко Оленою Леонідівною, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1 червня 2018 року, ухвалене у складі судді Катющенко В. П., та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначило, що 21 травня 2010 року ОСОБА_1 стала клієнтом банка, звернувшись із анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписанням анкети-заяви вона засвідчила свою згоду на те, що ця анкета разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банка складає між нею і банком договір про надання банківських послуг.
На виконання договору відповідач отримала кредитну карту "Універсальна" із встановленим кредитним лімітом у розмірі 15 000 гривень.
Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що банк може в односторонньому порядку змінювати кредитний ліміт, а також розмір процентів за користування кредитом.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання з погашення кредитної заборгованості і на 6 листопада 2017 року має заборгованість у розмірі 19 096,51 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 3 665,45 гривень, заборгованість за процентами - 6 249,07 гривень, пеня - 7 796,44 гривень та штрафи - 500 гривень (фіксована частина) і 885,55 гривень (процентна складова).
За таких обставин АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 19 096,51 гривень.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 1 червня 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" у позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір у розумінні вимог цивільного законодавства сторони не уклали, так як додані до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" і примірник Умов та правил надання банківських послуг не підписані відповідачем. Також суд дійшов висновку про недоведеність відкриття ОСОБА_1 карткового рахунку, видачу кредитної карти і встановлення кредитного ліміту та його розмір, що свідчить про недоведеність позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредита.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1 червня 2018 року - без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності існування між сторонами договірних зобов`язань та відсутності правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що урегулював правовідносини із ОСОБА_1 згідно з принципом свободи договору і відповідач погодилася на те, що умови, на яких вони вступають у договірні правовідносини, зафіксовані у кількох документах: анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Пам`ятці клієнта, Умовах та правилах надання банківських послуг і Тарифах банку.
Вважає, що ОСОБА_1, користуючись кредитними коштами, фактично визнала існування кредитного договору між нею і банком.
На думку заявника, суди дійшли помилкового висновку про недоведеність відкриття відповідачу карткового рахунку, видачу кредитної карти і встановлення кредитного ліміту та його розмір, так як вказані обставини підтверджуються поданими позивачем доказами, зокрема, анкетою-заявою, Умовами та правилами надання банківських послуг, розрахунком заборгованості та ін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 21 травня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" із анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у якій зазначила свою згоду на те, що ця анкета разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банка складає між нею і банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до пунктів 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг ці Умови, а також Пам`ятка Клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск та обслуговування кредитних карток і заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карт банку.
Банк випускає клієнту карту на підставі заяви, належним чином заповненої та підписаної клієнтом. Випуск карти та відкриття відповідного рахунку здійснюється в разі прийняття банком позитивного рішення про можливість випуску клієнту карти.
Згідно з пунктом 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту карту, вид якої зазначений у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і анкеті-заяві, підписанням якої клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена у заяві.
Після настання зазначеного на карті останнього місяця терміну її дії банком випускається карта на новий термін, за що клієнтом вноситься плата згідно з діючими тарифами (пункт 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг).
Пунктами 1.1.3.2.4, 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено право банка в односторонньому порядку з власної ініціативи приймати рішення щодо встановлення будь-якого розміру кредитного ліміту на кредитну карту та його зміну, а також змінювати Тарифи та інші умови обслуговування рахунків.
Оцінивши додані до позовної заяви анкету-заяву, примірник Умов та правил надання банківських послуг і розрахунок заборгованості, суди дійшли висновку про неможливість встановити із цих доказів відкриття ОСОБА_1 карткового рахунку, видачу їй кредитної карти, встановлення на неї кредитного ліміту та його розмір.
Також суди встановили, що поданий позивачем примірник Умов та правил надання банківських послуг і витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" ОСОБА_1 не підписані.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзивів на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором, який укладається у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на дату складання відповідачем анкети-заяви, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частина четверта цієї статті у тій же редакції передбачала, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.