Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 648/2464/17
провадження № 61-15146св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 12 квітня 2019 року у складі судді Кусік І. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Бугрика В. В., Базіль Л. В., Семиженко Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію 1/2 частини ринкової вартості автомобіля КІА RIO2011 року випуску, сірого кольору, об`єм двигуна 1396 куб. см, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, у розмірі 130 000 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що з 24 листопада 2007 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у якому 08 лютого 2012 року вони за спільні кошти придбали автомобіль КІА RIO 2011 року випуску, сірого кольору, об`єм двигуна 1396 куб. см, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, який за їхньою згодою було зареєстровано на ОСОБА_2 .
У розумінні статей 60, 61 СК України вказаний автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності і є неподільною річчю. Середня ринкова вартість спірного автомобіля складає 260 000 грн, що підтверджується відомостями Інтернет ресурсів з продажу автомобілів.
Визначення судом ідеальних часток подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишення майна у їх з відповідачем спільній частковій власності не призведе до реального відновлення її прав на майно, оскільки ОСОБА_2 не бажає передавати позивачу для користування спірний автомобіль.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 12 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що 03 лютого 2007 року ОСОБА_4 взяла в борг у ОСОБА_2 19 000 доларів США, що еквівалентно 95950 грн за курсом НБУ на момент отримання коштів, строком на 3 роки, до 03 лютого 2010 року. 01лютого 2010 року сторонами було погоджено повернення боргових коштів до 01 лютого 2012 року в сумі 19 000 доларів США, що еквівалентно 152 000 грн за курсом НБУ. 06 лютого 2012 року ОСОБА_4 повернулася ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 19 000 доларів США, що еквівалентно 152 000 грн.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що в лютому 2012 року вона позичила у відповідача 19 000 доларів США, які повернула у 2012 року.
Представник позивача ОСОБА_3 вказав, що вважає розписку ОСОБА_4 від 03 лютого 2007 року такою, що не відповідає давності її складання, а її створення відбулося вже після пред`явлення позивачем вказаного позову. Для підтвердження вказаного просив суд призначити по справі судову технічну експертизу давності документу, оплату гарантував.
Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2018 року по справі було призначено судову технічну експертизу давності документа. На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.
19 червня 2018 року на адресу суду надійшло клопотання судового експерта щодо надання необхідних матеріалів, погодження умов для проведення вказаної експертизи та рахунок на її оплату. В судовому засіданні представник позивача не підтримав клопотання про проведення даної експертизи.
Оскільки дані, відображені в розписці, та показання свідка ОСОБА_5 повністю відповідають змісту заперечень на позов, підтверджуються показаннями свідків і не спростовані в судовому засіданні позивачем, суди дійшли висновку, що спірний автомобіль був придбаний відповідачем за кошти, які він отримав в якості повернення позики, наданої ОСОБА_4 03 лютого 2007 року до реєстрації шлюбу з позивачкою, тобто за особисті кошти, відтак відповідач спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно, що є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 12 квітня 2019 року і постанову Херсонського апеляційного суду від 04 липня 2019 року та передати справу на новий розгляд до Білозерського районного суду Херсонської області.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що суди не встановили, чи мав відповідач станом на 03 лютого 2007 року грошові кошти у сумі 19 000 доларів США для надання їх ОСОБА_4 у борг та якими доказами це підтверджено. Відповідно до відомостей з Білозерського відділення Херсонської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області у відповідача за період з 2007 по 2012 рік були відсутні будь-які доходи.
Суди не встановили, чи саме за повернуті ОСОБА_4 грошові кошти відповідач придбав 07 лютого 2012 року спірний автомобіль.
Та обставина, що автомобіль був придбаний на наступний день після повернення відповідачу позики, не спростовує презумпцію спільності майна подружжя, оскільки належних доказів, що гроші від повернутої позики витрачено на придбання автомобіля, відповідач не надав.
Відповідно до ухвали суду першої інстанції від 20 квітня 2018 року представник відповідача заперечувала проти проведення судової технічної експертизи давності розписки від 03 липня 2007 року, оскільки для відповідача оригінал розписки має цінність і вони не надають дозвіл на використання руйнуючих методик при проведенні експертизи.
19 червня 2018 року на адресу суду надійшло клопотання судового експерта щодо надання необхідних матеріалів, погодження умов для проведення вказаної експертизи та рахунок на її оплату.
Враховуючи зазначену позицію відповідача та вимоги, зазначені у клопотанні судового експерта, заявляти повторне клопотання про проведення судової технічної експертизи давності документа було недоцільно.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Білозерського районного суду Херсонської області.
09 жовтня 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 24 листопада 2007 року по 03 жовтня 2017 року.
07 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопланета Плюс" та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу № 0000000046, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця транспортний засіб КІА RIO 2011 року випуску, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 2.1. договору сторони дійшли згоди, що на дату складання договору ціна товару становить 122 400 грн.
Згідно з актом № hk25072899 прийому-передачі автомобіля, 07 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопланета Плюс" передало, а ОСОБА_2 отримав автомобіль КІА RIO, номер шасі НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 08 лютого 2012 року, ОСОБА_2 є власником спірного автомобіля.
Встановлено та не заперечується сторонами, що спірний автомобіль КІА RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 , був придбаний під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
З метою з`ясування вартості спірного автомобіля ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 19 жовтня 2018 року у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу.
З висновку експерта Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 9-ТЗ від 01 лютого 2019 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля КІА RIO, 2011 року випуску, сірого кольору, об`єм двигуна 1396 куб. см, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, на момент проведення експертизи (28 січня 2019 року) складає 181 150, 33 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_2 зазначав, що придбав автомобіль за особисті кошти, які він позичив у борг ОСОБА_4 до укладення з ОСОБА_1 шлюбу, та які були йому повернуті напередодні купівлі автомобіля.
Відповідно до розписки ОСОБА_4 від 03 лютого 2007 року, вона взяла в борг у ОСОБА_2 19 000 доларів США, що еквівалентно 95 950 грн за курсом НБУ на момент отримання коштів, строком на 3 роки, до 03 лютого 2010 року. 01 лютого 2010 року сторонами було погоджено повернення отриманих у борг коштів до 01 лютого 2012 року. 06 лютого 2012 року грошові кошти в сумі 19 000 доларів США, що еквівалентно 152 000 грн, ОСОБА_4 повернула ОСОБА_2
Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2018 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 по справі призначено судову технічну експертизу давності розписки від 03 лютого 2007 року для з`ясування наступних питань: чи відповідає давність складання розписки вказаним в ній календарним датам? Яка давність складання розписки?
Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
19 червня 208 року до суду надійшло клопотання судових експертів щодо надання необхідних матеріалів та погодження умов для проведення судово-технічної експертизи документів, призначеної у цій цивільній справі.
04 вересня 2018 року до суду надійшло повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи документів у зв`язку з невиконанням клопотання експертів, ненадходження до інституту порівняльних зразків документів, відсутність уточнення експертного завдання та непогодження умов проведення експертизи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.