ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року
м. Київ
справа №803/3597/15
адміністративне провадження №К/9901/36373/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року (суддя - Онишкевич Т.В.) у справі №803/3597/15,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" звернулось з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2015 №0003372201 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 246513,75грн, у тому числі 197211,00грн за основним платежем та 49302,75грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Волинський окружний адміністративний суд постановою від 09.11.2015 (розглянута у відкритому судовому засіданні) адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 №0003372201. Присудив на користь Приватного акціонерне товариство "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 3697,72грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області 30.11.2015 звернулась до апеляційного адміністративного суду з метою його оскарження.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.12.2015 подану Луцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області апеляційну скаргу залишив без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документа про сплату судового збору, та встановив відповідачу строк до 23.12.2015 для усунення виявлених судом недоліків.
З метою допуску до правосуддя, цією ж ухвалою суд роз`яснив апелянту, що він має право звернутись до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до винесення апеляційною інстанцією рішення по суті, розстрочення сплати судового збору, за умови надання належних доказів у підтвердження неможливості сплати судового збору на момент такого звернення.
Копію ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 було вручено представнику відповідача 14.12.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.12.2015 подану відповідачем апеляційну скаргу було повернуто апелянту на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали).
Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області повторно 05.11.2016 подала апеляційну скаргу на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2015. Одночасно відповідачем до апеляційної скарги було долучено докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначив, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставною для поновлення пропущеного строку повторно поданої апеляційної скарги. Незадовільний майновий стан є обставиною, яка не залежать від волі контролюючого органу, та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.11.2016 визнавши наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, залишив подану апеляційну скаргу без руху встановивши строк, терміном у тридцять днів з моменту отримання копії ухвали, протягом якого особа має право усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку. Зокрема, відповідачу було запропоновано надати суду докази часу надходження на рахунок Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області коштів для сплати судового збору для визначення моменту, з якого проведення такого платежу стало можливим.
Відповідно до зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2016 про залишення апеляційної скарги без руху була вручена представнику апелянта 01.12.2016.
На виконання вимог вказаної ухвали, відповідач 27.12.2016 звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому просив суд визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити його з подальшим відкриттям провадження у даній справі.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, контролюючим органом зазначено, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі стала можливою лише після надходження асигнувань на рахунки відповідача. На переконання Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, саме об`єктивні причини, що не залежали від волі відповідача (відсутність коштів на рахунку контролюючого органу) унеможливили здійснення своєчасної сплати судового збору раніше та реалізації права апеляційного оскарження рішення суду в межах визначених нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних строків. Також відповідач вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку з подальшим відкриттям провадження у справі.
На підтвердження доводів, наведених у поданому клопотанні щодо неможливості сплати судового збору, скаржником додано копії листа Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №107/03-20-05-43 від 05.12.2016 про відсутність кошторисних призначень на сплату судового збору та аналітичної довідки по рахунку №321/10. Такі обставини, на думку відповідача, свідчать про об`єктиві перешкоди для своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 29.12.2016 про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), у зв`язку з визнанням наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулась до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.12.2016, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
4. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 129 Конституції України, статей 8, 19 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статей 69, 70, 86, 138, 185, 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та вказує на безпідставність прийняття Львівським апеляційним адміністративним судом ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. При цьому, відповідач окремо наголошує на регламентованість процесуальним законом права повторного звернення з апеляційною скаргу у разі повернення первісно поданої. На переконання контролюючого органу, незадовільний майновий стан, труднощі та перешкоди в реалізації права на апеляційне оскарження є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.
5. В свою чергу Приватним акціонерним товариством "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" було надіслало заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
6. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. Стаття 129.
Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
8. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017):
8.1. Стаття 13.
Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
8.2. Частина друга статті 49.
Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
8.3. Частина перша статті 185.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
8.4. Частина друга статті 186.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
8.5. Частина четверта статті 189.
Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.