ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 638/5483/17
адміністративне провадження № К/9901/49830/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.02.2018р. (суддя - Подус Г.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018р. (судді - Калиновський В.А., Бондар В.О., Чалий І.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Харківського Національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати дії відповідачів протиправними щодо зняття його та його родини з квартирного обліку у Харківському гарнізоні;
зобов`язати відповідачів відновити його на квартирному обліку в загальній черзі отримання житла з 12.09.1994р., в першочерговій черзі з 16.08.2011р., та в списку позачергового отримання житла з 20.09.2011р. для отримання житла або отримання компенсації.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він та його родина знаходились на квартирному обліку у Харківському гарнізоні в списку позачергового отримання житла. У 2016 році ними отримано квартиру загальною площею 90,1 кв.м. Вважає, що відповідачами порушено вимоги абзацу 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", відповідно до якого з розрахунку на його сім`ю з п`яти осіб санітарна норма буде складати 115 кв.м., а не 90,1 кв.м.
23.06.2017р. до суду надійшло клопотання від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справу належить розглядати не в адміністративному провадженні, а в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.02.2018р., яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018р., провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій незаконно та необґрунтовано визначили предмет спору та дійшли висновку, що у справі існує житловий спір про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та про зобов`язання взяття на квартирний облік, в той час як позов поданий про визнання протиправними дій саме суб`єктів владних повноважень та зобов`язання вчинити дії саме посадових осіб.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебував на квартирному обліку у Харківському гарнізоні та отримав ордер для постійного проживання в двокімнатній ізольованій квартирі, у зв`язку з чим був знятий із квартирного обліку Харківського гарнізону. Позивач вважає, що надана квартира за розміром не відповідає складу його сім`ї. Відтак, позивач із своєю сім`єю не поліпшив свої житлові умови та має намір отримати житло більше за розміром, тому вважає дії відповідачів протиправними.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спори про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та про зобов`язання взяти на квартирний облік підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного, а не особистого немайнового права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.