ПОСТАНОВА
Іменем України
23 червня 2020 року
Київ
справа №0640/3879/18
адміністративне провадження №К/9901/6482/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Горовенко А.В. від 16.10.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Сторчака В.Ю., Ватаманюка Р.В., Мельник - Томенко Ж.М. від 04.02.2019,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, Міністерство, відповідач), третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, (далі - Військкомат), у якому просив:
2. визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 25.05.2017, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30.03.2018 №34 (далі - спірне рішення);
3. зобов`язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплавити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як інваліду 2 групи з 25.05.2017, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням попередніх виплат (далі - спірна грошова допомога).
4. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що приписи частини четвертої статті 16-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), врегульовують питання здійснення доплати до раніше виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності, а не її призначення.
5. При цьому, позивач наголошував, що абзац другий, на який посилався відповідач, приймаючи спірне рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, діє з 01.01.2017, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин в силу положень статті 58 Конституції України.
6. За наведеного, позивач наполягав на незаконності та безпідставності відмови Міноборони у виплаті йому спірної грошової допомоги, на яку він набув право відповідно до законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019, позов задоволено повністю.
8. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відмова Міноборони у виплаті позивачу спірної грошової допомоги є протиправною, оскільки абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-XII, на підставі якого позивачу відмовлено у призначенні та виплаті спірної грошової допомоги, було введено в дію з 01.01.2017, тоді як первинно ОСОБА_1 інвалідність встановлено до цієї дати (з 04.04.2014), а отже ця правова норма, виходячи з закріпленого у статті 58 Конституції України правила дії законів у часі, до спірних правовідносин не застосовується.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з такими судовими рішеннями Міноборони подано касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у позові.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу в період з 27.04.1980 по 26.04.1982, що відповідачем не заперечується.
11. Відповідно до висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 25.01.2014 №155/Ж, зі слів ОСОБА_1, у 1982 році під час бойових дій у Афганістані він отримав осколкове поранення голови, лівої ноги. Описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1982 році.
12. Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 19.02.2014 №442 отримані ОСОБА_1 поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
13. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №830302 від 18.04.2014 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 04.04.2014 до 01.05.2019, причина інвалідності: поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
14. У зв`язку із встановленням позивачу третьої групи інвалідності, внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу в сумі 182700 гривень, що сторонами не заперечується.
15. У подальшому, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №782533 від 29.05.2017, позивачу встановлено другу групу інвалідності з 25.05.2017 довічно, причина інвалідності: поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
16. 08.12.2017 позивач звернувся до Баранівського районного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 25.05.2017 другої групи інвалідності, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, так, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, яка була скерована в подальшому до Міністерства оборони України.
17. Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в пункті 32 протоколу №34 від 30.03.2018, позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII після первинного встановлення інвалідності сплинув дворічний термін, з урахуванням зазначеного підстави для виплати різниці одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності відсутні.
18. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
19. У касаційній скарзі Міністерство зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували усіх обставин справи і не надали їм належної правової оцінки у світлі вимог законодавства, яке діяло станом на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
20. Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що позивач проходив саме строкову військову службу й чинне станом на 25.05.2017 (дату встановлення інвалідності ІІ групи) законодавство передбачало можливість виплати спірної грошової допомоги не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
21. За таких обставин, відповідач вважає, що позивач не набув права на виплату йому спірної грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи, а тому вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
24. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
25. Згідно з положеннями статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
26. З набранням чинності Законом №2011-ХІІ діяла редакція статті 16 цього ж Закону, відповідно до якої військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
27. Законом №328-V статтю 16 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції, яка діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014, та якою було введено поняття "одноразова грошова допомога".
28. В подальшому, Законом України від 04.07.2012 №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності 01.01.2014, статтю 16 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції та доповнено цей Закон статтями 16-1-16-4. Вказана редакція діяла на час встановлення позивачу втрати працездатності.
29. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
30. Пунктом 4 частини другої статті 16 вищеназваного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
31. Як визначено пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
32. В свою чергу, частинами другою, четвертою статті 16-3 вищенаведеного Закону (в редакції, чинній на час первинного огляду позивача органами МСЕК та встановлення ІІІ групи інвалідності) передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
33. За приписами пункту 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) особам, які до набрання чинності Порядком мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій