ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
справа №804/7239/16
касаційне провадження №К/9901/40705/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 (суддя Добродняк І.Ю.) у справі №804/7239/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС БІЛД СЕРВІС" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВС БІЛД СЕРВІС" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2016 №0007032100, від 21.06.2016 №0003021411.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 14.12.2016 позовні вимоги задовольнив.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2016.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.02.2017 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 повернув скаржнику.
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області 16.03.2017 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідач не мав можливості сплатити судовий збір через відсутність фінансування. У той же час сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в межах строку апеляційного оскарження, однак, у зв`язку з ненаданням документу про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції ухвалою від 13.01.2017 залишив її без руху та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідач недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк не усунув, надав суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2016, яке мотивовано тим, що згідно тимчасового кошторису на перший квартал 2017 року видатки на сплату судового збору відсутні.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.02.2017 відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу скаржнику.
Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення виходив з того, що наведені відповідачем доводи не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору. Крім цього, відповідачем не надано доказів на підтвердження зміни майнового стану в майбутньому, що забезпечить можливість сплати судового збору.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.
Отже, одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на апеляційне оскарження є надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
У той же час, положеннями частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Відповідач, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.