ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 823/482/16
адміністративне провадження № К/9901/40782/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Каліновська А. В.) від 17 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Кучма А. Ю., судді: Аліменка В. О., Безименної Н. В.) від 10 квітня 2017 року у справі № 823/482/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азімут" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Азімут" (далі - ТОВ "Азімут") звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2016 року № 0000292301, 0000302301.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем беззаперечно не доведено безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Екомаркетгруп", а сам висновок про безтоварність зроблено лише на припущеннях податкового органу та факті ненадання документів ТОВ "Азімут", яке, як встановлено в ході судового розгляду справи, було позбавлено цієї можливості у зв`язку з їх вилученням.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області посилається на те, що на момент проведення перевірки первинні бухгалтерські документи у ТОВ "Азімут" слідчими органами вилучені не були, а тому позивач не був позбавлений права надати їх контролюючому органу для перевірки, у зв`язку з чим, відповідач вважає, що товариством порушено вимоги ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 серпня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 травня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 24 березня 2016 року № 1180, направлення від 24 березня 2016 року № 164/23-01-22-03, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Азімут" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Екомаркетгруп" за жовтень 2015 року, за результатами якої акт перевірки від 11 квітня 2016 року № 57/23-01-22-03/32881530.
Вказаною перевіркою контролюючим органом встановлені порушення ТОВ "Азімут" податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2015 року на суму 114 871,00 грн та вимоги п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 103 365,00 грн.
Зазначений акт перевірки позивачем було оскаржено в адміністративному порядку, за результатами якого листом ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області від 21 квітня 2016 року № 11347/23-01-22-03 висновки акту перевірки від 11 квітня 2016 року № 57/23-01-22-03/32881530 залишено без змін.
26 квітня 2016 року відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0000292301, яким донараховано занижений податок на прибуток за 2015 рік на суму 103 365,00 грн; № 0000302301, яким донараховано занижений податок на додану вартість за жовтень 2015 року на загальну суму 143 589,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 114 871,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 28 718,00 грн.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, ТОВ "Азімут" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в теперішній час втрачено можливість перевірити наявність товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах із ТОВ "Екомаркетгруп" по договору на експедиційно-транспортне обслуговування по організації перевезень вантажів від 03 вересня 2015 року № 21. При цьому, відповідачем в ході перевірки не вжито необхідних, передбачених ПК України, заходів щодо витребування та дослідження всіх первинних документів.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2016 року № 0000292301, 0000302301 з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
За визначенням ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.