ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №826/7069/15
адміністративне провадження №К/9901/25649/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2015 (суддя - Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі № 826/7069/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій, рішення про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги, -
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2015 з позовом, в якому просив:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 13.11.2014 №0043481701 та від 14.11.2014 №0043521701;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2014 №Ф-3/0043541701;
визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 14.11.2014 №0043531701;
визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №18/Б/26-56-25-06;
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 05.01.2015 №195-25.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що платник податків - фізична-особа ОСОБА_1 протягом 2013 року здійснював діяльність з систематичного продажу нерухомого майна з метою отримання прибутку, у зв`язку з чим в порушення пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України занизив загальний оподатковуваний дохід у розмірі 6991315,83 грн. Крім того, враховуючи наявну при проведенні перевірки інформацію щодо загальної суми від здійснення господарських операцій, ФОП ОСОБА_1 в порушення пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України не зареєструвався платником податку на додану вартість.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Подільському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1. щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.09.2014 №5279/26-56-17-01-04/НОМЕР_1, в якому відображено висновок про порушення:
пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 836205,80 грн., а саме: до складу загального оподатковуваного доходу суми доходу, отриманого від операцій з продажу об`єктів нерухомого майна на загальну суму 6991315,83 грн.
пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2013 рік на суму 1115219,30 грн., а саме: ФОП ОСОБА_1 повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість, оскільки загальна сума від здійснення господарських операцій з постачання, що підлягають оподаткуванню, протягом 12 календарних місяців сукупно перевищувала 300 000,00 грн.
пункту 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску за 2013 рік в сумі 81612,63 грн., у зв`язку із заниженням загального оподатковуваного доходу.
На підставі названого акта перевірки відповідачем прийнято наступні рішення:
податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 №0043481701, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1045257,25 грн., у тому числі за основним платежем на 836205,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 209051,45 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 №0043521701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1394024,12 грн., у тому числі за основним платежем на 1115219,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 278804,82 грн.;
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 14.11.2014 №0043531701, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 4080,63 грн.
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2014 №Ф-3/0043541701 в сумі 81612,63 грн.
ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві надіслано також позивачу податкову вимогу від 05.01.2015 №195-25, відповідно до якої станом на 04.01.2015 сума податкового боргу позивача становить 2438794,81 грн., у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість, та рішення про опис майна у податкову заставу №18/Б/26-56-25-06, згідно з яким на підставі статті 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у податковій заставі ФОП ОСОБА_1 .
Підставою для нарахування спірних сум грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про те, що у 2013 році ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем отримано дохід від операцій з продажу об`єктів нерухомого майна на загальну суму 6991315,83 грн., проте відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України не сплачено податок на доходи фізичних осіб.
За висновками контролюючого органу, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягає оподаткуванню, протягом 12 календарних місяців перевищила сукупно 300 000 гривень, а відтак, позивач зобов`язаний був зареєструватися як платник податку на додану вартість з дотриманням вимог статті 183 Податкового кодексу України.
Також у зв`язку з заниженням податку на доходи фізичних осіб, позивачем занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 86 219,76 грн.
Судами також встановлено, що протягом 2013 року ОСОБА_1 як фізична особа здійснював операції з продажу об`єктів нерухомого майна - квартир на підставі договорів купівлі-продажу квартири, укладеними із фізичними особами.
Операції з продажу об`єктів нерухомого майна на загальну суму 6991315,83 грн. ОСОБА_1 відобразив у рядку 0.8 розділу V податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та сплатив до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 349565,09 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що ОСОБА_1 за перевірений період отримував дохід від продажу об`єктів нерухомого майна, та повинен був відображати його у складі загального оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця.
Суди визнали необґрунтованими доводи відповідача про те, що реалізація квартир є підприємницькою діяльністю позивача, а їх продаж здійснювався лише під виглядом угод зі сторони позивача як фізичною особою з метою ухилення від сплати податків, оскільки доказів визнання недійсними в установленому порядку договорів купівлі-продажу квартир, укладених між ОСОБА_1 та фізичними особами, матеріали справи не містять.
Таким чином, на думку судів, позивач не здійснював операцій з продажу нерухомого майна у межах свої господарської діяльності, що виключає можливість включення відповідних сум до складу загального оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця.
Також, враховуючи, що жодних доказів, які б підтверджували висновки акту перевірки про отримані позивачем суми доходу від здійснення господарських операцій, відповідачем до суду не надано, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для реєстрації позивача платником податку на додану вартість та відсутність обов`язку сплачувати податок на додану вартість.
Проте, Верховний Суд з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`ємів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з частиною другою статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
За приписами статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до частини п`ятої статті 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу.
Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Відповідно до приписів статті 42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому, визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.
Юридичний статус "фізична особа-підприємець" сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності.
Тобто, фізична особа перебуваючи у статусі суб`єкта підприємницької діяльності може здійснювати договірні відносини від свого імені, як фізична особа, разом з тим, слід враховувати наступне.
Цивільний кодекс України (стаття 50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.