ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2020 року
Київ
справа №804/4590/16
адміністративне провадження №К/9901/31289/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року (головуючий суддя - Верба І.О.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Білак С.В., судді - Олефіоенко Н.А., Шальєва В.А.)
у справі №804/4590/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський""
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Самара-Агро Плюс"
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Комбінат "Придніпровський" (далі- позивач, платник, Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган, СДПІ з обслуговування великих платників), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:
- визнати протиправними дії СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську по визнанню у акті №1221/08-03/2-01528186 від 07.07.2011 року правочинів, вчинених ПАТ "Комбінат "Придніпровський", нікчемними;
- визнати протиправними дії СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, які полягають у викладені в акті №1221/08-03/2-01528186 від 07.07.2011 протиправних висновків про нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених ПАТ "Комбінат "Придніпровський";
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0000708822 СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 25.07.2011, яким ПАТ "Комбінат "Придніпровський" було донараховано податок на додану вартість у розмірі 998 932, 14 грн і штраф - 16 601, 68 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000708822 СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 25.07.2011, яким ПАТ "Комбінат "Придніпровський" було донараховано податок на додану вартість у розмірі 998 932, 14 грн і штраф - 161 601, 68 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби від 25.07.2011 №0000708822 про збільшення суми грошового зобов`язання;
- присуджено з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський"" судові витрати, підтверджені платіжним дорученням №61541 від 17.10.2011 у розмірі 3, 40 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне здійснення контрагентом - ТОВ "Самара-Агро Плюс" поставки на адресу позивача продукції (молока).
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами, під час розгляду справи не надано будь-якої оцінки наявним в матеріалах справи поясненням директора ФГ "Оріль" Богатирьова Х.А., у якого ТОВ "Самара - Агро Плюс" придбавало поставлену позивачу продукцію, в яких останній заперечив факт поставки молока ТОВ "Самара - Агро Плюс", натомість засвідчив здійснення закупівлі молока у населення. Також суд касаційної інстанції зазначив, що Товариством не надано документи на підтвердження здійснення фактичного транспортування товару, послався на відсутність у позивача ветеринарних свідоцтв №2, щомісячне надання яких від постачальника переробнику передбачено умовами договорів на закупівлю молочної сировини, як обов`язкова умова для прийняття молочної сировини і через відсутність яких фактично джерело походження молока не встановлено.
За результатами нового розгляду справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25 липня 2011 року №000070822, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських відносин Товариства з ТОВ "Самара-Агро Плюс", а також вказали, що відсутність у позивача ветеринарних свідоцтв не може вважатись єдиним та достатнім доказом для визнання операцій безтоварними, за умови якщо фактичне здійснення поставки продукції підтверджується іншими наявними в матеріалах справи документами та доказами.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність фактичного здійснення на адресу позивача поставки продукції та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
29 травня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Самара-Агро Плюс" за період з 01.12.2010 по 28.02.2011, з ТОВ "Метленд+" за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 28.02.2011.
За результатами перевірки складено акт від 07 липня 2011 року №1221/08-03/2-01528186 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", частини 1 статті 203, частин 1, 2 статті 215 та частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року в розмірі 998 932, 14 грн у зв`язку з нікчемністю правочину, укладеного між підприємствами.
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2011 №0000708822, яким позивачу збільшено суму ПДВ в розмірі 1 160 533, 82 грн, в тому числі за основним платежем - 998 932, 14 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 161 601, 68 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських відносин позивача з ТОВ "Самара-Агро Плюс" у періоді, що перевірявся.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.