ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Кібенко О. Р., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю.
27 травня 2020 року
м. Київ
у справі № 826/10766/18 (провадження № 11-1270апп19) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самей» до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Гром», про визнання недійсним рішення за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Гром» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року
Історія справи
У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Самей» (далі ? ТОВ «Самей») звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання недійсним рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі ? Департамент транспортної інфраструктури) від 21 березня 2017 року, яким затверджено схему організації дорожнього руху за адресою: місто Київ, вул. А. Ахматової, 15.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства. Зокрема, зазначав, що цим рішенням було затверджено схему дорожнього руху за адресою: місто Київ, вул. А. Ахматової 15, однак фактично вказана схема розповсюджується на адресу: місто Київ, вул. А. Ахматової 15-А, за якою свою господарську діяльність здійснює позивач.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, оскаржуване рішення Департаменту транспортної інфраструктури визнано протиправним та скасовано.
Судові рішення мотивовані тим, що оскаржуваний акт про затвердження схеми організації дорожнього руху від 21 березня 2017 року в розумінні положень процесуального закону належить до індивідуальних актів, прийнятих суб`єктом владних повноважень. Відтак останній може бути скасований у судовому порядку у випадку невідповідності вимогам і критеріям, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, належність такого документу до індивідуальних актів нівелює твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Гром» (далі ? ТОВ «Авто Гром») про те, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий аргумент прямо суперечить статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, ТОВ «Авто Гром» подало касаційну скаргу, у якій просило рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року скасувати, а провадження у справі закрити. Заявник касаційної скарги також клопотав про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою від 01 листопада 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 11 грудня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 січня 2020 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Авто Гром» залишено без задоволення, арішення Окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року - без змін.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у пункті 39 постанови від 27 травня 2020 року зазначила, що в контексті конкретних обставин, беручи до уваги видові та сутнісні властивості затвердження Департаментом транспортної інфраструктури схеми організації дорожнього руху, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі публічно-правовий та належить до юрисдикції адміністративних судів, є правильними. Правовідносини, які склались між учасниками цієї справи, є правовідносинами у сфері управлінської діяльності, що реалізуються суб`єктом владних повноважень. Відтак оскарження рішення Департаменту транспортної інфраструктури від 21 березня 2017 року, яким затверджено схему організації дорожнього руху, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Частиною третьою статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Підстави та мотиви висловлення окремої думки
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом