У Х В А Л А
18 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 540/996/19
Провадження № 11-183за20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 червня 2020 року в адміністративній справі за його позовом доУправління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - УМВС в Херсонській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність УМВС в Херсонській області щодо ненадання відпусток, ненарахування і невиплати коштів у вигляді компенсації за невикористані дні відпусток, матеріальної допомоги, виплат на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки цих виплат;
- зобов`язати УМВС України в Херсонській області нарахувати і сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпусток за 2006-2019 роки;
- зобов`язати УМВС України в Херсонській області нарахувати і сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплат до моменту постановлення судового рішення;
- зобов`язати УМВС України в Херсонській області компенсувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн.
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 22 липня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 квітня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні відпусток за період з 2006 року по 31 серпня 2017 року та зобов`язав відповідача нарахувати й сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпусток із 2006 року по 31 серпня 2017 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Зазначене рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 оскаржив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який ухвалою від 1 червня 2020 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Не погодившись із таким рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду скаргу, в якій просить ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 червня 2020 року скасувати.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) чітко визначає випадки, у яких перегляд судових рішень (залежно від категорії справи) здійснює саме Велика Палата Верховного Суду, а також підстави такого перегляду в окремих випадках.
Так, відповідно до частини третьої статті 23 КАС у випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.
Частиною третьою статті 292 КАС також передбачено, що Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 24 КАС Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 червня 2020 року, про перегляд якої саме Великою Палатою Верховного Суду порушує питання ОСОБА_1, постановлена цим судом за результатами розгляду матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1, тобто як судом касаційної, а не першої інстанції.