У Х В А Л А
17 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 127/18934/18
Провадження № 14-83цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Лященко Н.П.
суддів: Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкодиза касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2018 року (суддя Сичук М. М.) та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року (у складі колегії суддів Панасюка О. С., Зайцева А. Ю., Шемети Т. М.),
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Вінницької області, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування шкоди.
ОСОБА_1 зазначав, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2018 року у справі № 127/11586/18 його скаргу на бездіяльність прокуратури Вінницької області про невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 07 травня 2018 року № 16 щодо вчинення злочинів, передбачених статтями 366, 190 КК України ОСОБА_2, в. о. директора Державного підприємства "Агрономічне" (далі - ДП "Агрономічне"), в.о. директора Науково-дослідного господарства "Агрономічне" Вінницького національного аграрного університету в порядку статті 303 КПК України задоволено частково, зобов`язано прокурора Вінницької області вирішити питання щодо внесення відомостей до ЄРДР у порядку статті 214 КПК України.
Станом на 28 травня 2018 року відповідь від прокуратури Вінницької області про виконання вимог, зазначених в ухвалі суду від 27 травня 2018 року, не надійшла.
Вважав, що наслідком неправомірних дій відповідача є необхідність додаткових зусиль для відновлення його порушених прав. Ці обставини в сукупності призвели до його неспокою та стресу.
Позивач з урахуванням викладеного просив суд :
- визнати, що мало місце порушення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статей 19, 129-1 Конституції України, пункту 2 статті 21 КПК України прокурором Вінницької області ОСОБА_3, першим заступником прокурора Вінницької області ОСОБА_4, прокуратурою Вінницької області внаслідок не виконання судового рішення: ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2018 року у справі № 127/11586/18, провадження № 1-кс/127/5919/18, постановленої судом на його користь;
- постановити рішення, яким на підставі пілотного рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі " Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) від 15 жовтня 2009 року (остаточне рішення від 15 січня 2010 року) встановити йому справедливу компенсацію в розмірі 2 500,00 євро за моральну шкоду, завдану прокурором Вінницької області ОСОБА_3, першим заступником прокурора Вінницької області ОСОБА_4, прокуратурою Вінницької області, внаслідок невиконання ними судового рішення: ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2018 року у справі № 127/11586/18, провадження № 1-кс/127/5919/18, постановленої на його користь;
- стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь суму еквівалентну 2 500,00 євро за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення судом у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2018 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області про визнання порушення статті 13 Конвенції, встановлення справедливої компенсації відмовлено у відкритті провадження у справі. В іншій частині позовних вимог провадження у справі відкрито.
Ухвалу суду в частині відмови у відкритті провадження у справі мотивовано тим, що спір щодо визнання порушення Конвенції та встановлення справедливої компенсації не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішення цих вимог належить до компетенції ЄСПЛ.
Крім того, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Глава 26 КПК України регулює порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, прокурора, ухвал слідчого судді тощо, у зв`язку з чим встановлення порушень норм КПК України не вирішується в порядку цивільного судочинства.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у відкриті провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області про визнання порушення статті 13 Конвенції, встановлення справедливої компенсації, постановити ухвалу про відкриття провадження у справі щодо всіх позовних вимог та направити справу для продовження розгляду до Вінницького міського суду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди незаконно відмовили у відкритті провадження в частині визнання порушення статті 13 Конвенції, встановлення справедливої компенсації. Норми Конвенції повинні застосовуватися національними судами, як і національне законодавство, як норми прямої дії. Суди проігнорували і не застосували закон, який підлягав застосуванню, як наслідок постановлено судові рішення, які не ґрунтуються на законі і міжнародних договорах, підписаних Україною.
08 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 10 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.