У Х В А Л А
16 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 466/8649/16-ц
Провадження № 14-93цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Львівської міської ради до ОСОБА_1, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП ЛОР "БТІ та ЕО"), треті особи: Львівське міське управління юстиції, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності,
за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2017 року у складі судді Невойта П. С. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М. та
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2016 року керівник Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Львівської міської ради звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив:
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради 1/4 та 3/4 часток нежитлових приміщень на АДРЕСА_1, загальною площею 847,2 кв. м, а саме: літ. "А-1" площею 53,6 кв. м, літ. "А2-1" площею 336,9 кв. м, літ. "АЗ-1" площею 456,7 кв. м, вартістю 458 105,00 грн;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 3/4 частки нежитлових приміщень у АДРЕСА_1, загальною площею 847,2 кв. м, а саме: літ. "А-1" площею 53,6 кв. м, літ. "А2-1" площею 336,9 кв. м, літ. "АЗ-1" площею 456,7 кв. м, вартістю 458 105,00 грн, здійснену ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 06 вересня 2012 року (реєстраційний номер 36601617), та перенесену до Державного реєстру прав на нерухоме майно Львівським міським управлінням юстиції 13 травня 2015 року (реєстраційний номер 639120046101, номер запису про право власності - 9713447);
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/4 частки нежитлових приміщень у АДРЕСА_1, загальною площею 847,2 кв. м, а саме: літ. "А-1" площею 53,6 кв. м, літ. "А2-1" площею 336,9 кв. м, літ. "АЗ-1" площею 456,7 кв. м, вартістю 458 105,00 грн, здійснену ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 01 жовтня 2012 року, (реєстраційний номер 36601617), та перенесену до Державного реєстру прав на нерухоме майно Львівським міським управлінням юстиції 13 травня 2015 року (реєстраційний номер 639120046101, номер запису про право власності - 9713543).
На обґрунтування вказаних позовних вимог керівник Львівської місцевої прокуратури № 2 зазначив, що рішенням Шевченківського райвиконкому м. Львова від 14 квітня 1987 року № 192 оформлено право власності територіальної громади м. Львова на нежитлові приміщення площею 847,2 кв. м на АДРЕСА_1 . 04 жовтня 2007 року ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" зареєстровано право власності територіальної громади м. Львова на вказані нежитлові приміщення.
25 березня 2009 року рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" (далі - третейський суд) у справі № 1-25/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи - ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на об`єкт нерухомості - нежитлові приміщення будівлі загальною площею 53,6 кв. м, нежитлові будівлі загальною площею 336,9 кв. м та нежитлові приміщення будівлі загальною площею 456,7 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" зареєструвати право приватної власності та видати витяг про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на ці приміщення.
08 травня 2012 року на підставі рішення третейського суду ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" зареєструвало право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1, загальною площею 847,2 кв. м, а саме: літ. "А-1" площею 53,6 кв. м, літ. "А2-1" площею 336,9 кв. м, літ. "АЗ-1" площею 456,7 кв. м. Вартість об`єкта нерухомого майна - 458 105,00 грн.
У наступному нежитлові приміщення загальною площею 847,2 кв. м відчужено за договорами дарування частки нежитлових приміщень, а саме: згідно з договором від 03 вересня 2012 року за реєстровим № 3-2261 відчужено 3/4 частки та згідно з договором дарування від 26 вересня 2012 року за реєстровим № 3-2423 відчужено 1/4 частки на користь ОСОБА_1 06 вересня та 01 жовтня 2012 року на підставі цих договорів ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" зареєструвало право власності ОСОБА_1 на спірні приміщення.
Законом України від 05 березня 2009 року № 1076-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" (далі - Закон № 1076-VI) внесені зміни до статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV "Про третейські суди" (далі - Закон № 1701-IV), за наслідками чого з 31 березня 2009 року справи щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, виключені з підвідомчості третейських судів.
На думку керівника Львівської місцевої прокуратури № 2, оскільки після прийняття третейським судом рішення і до набрання чинності зазначеним Законом № 1076-VI державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 не проведено, то дії ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" щодо здійснення реєстрації права власності на спірну нежитлову будівлю є неправомірними.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2018 року, позов задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради 1/4 та 3/4 часток нежитлових приміщень на АДРЕСА_1, загальною площею 847,2 кв. м, а саме: літ. "А-1" площею 53,6 кв. м, літ. "А2-1" площею 336,9 кв. м, літ. "АЗ-1" площею 456,7 кв. м, вартістю 458 105,00 грн та зобов`язано ОСОБА_1 повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 3/4 частки нежитлових приміщень у АДРЕСА_1, загальною площею 847,2 кв. м, а саме: літ. "А-1" площею 53,6 кв. м, літ. "А2-1" площею 336,9 кв. м, літ. "АЗ-1" площею 456,7 кв. м, вартістю 458 105,00 грн, здійснену ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 06 вересня 2012 року (реєстраційний номер 36601617), та перенесену до Державного реєстру прав на нерухоме майно Львівським міським управлінням юстиції 13 травня 2015 року (реєстраційний номер 639120046101, номер запису про право власності - 9713447).
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/4 частки нежитлових приміщень у АДРЕСА_1, загальною площею 847,2 кв. м, а саме: літ. "А-1" площею 53,6 кв. м, літ. "А2-1" площею 336,9 кв. м, літ. "АЗ-1" площею 456,7 кв. м,вартістю 458 105,00 грн, здійснену ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 01 жовтня 2012 року, (реєстраційний номер 36601617), та перенесену до Державного реєстру прав на нерухоме майно Львівським міським управлінням юстиції 13 травня 2015 року (реєстраційний номер 639120046101, номер запису про право власності - 9713543).
Вирішено питання щодо судового збору.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до статей 330, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на майно, яке було предметом розгляду третейського суду про визнання договору дійсним, визнано за іншою особою, проте територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради не була залучена учасником третейського розгляду. Відтак вказане майно слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, тому право власності на майно не набувається добросовісним набувачем.
Оскільки після прийняття третейським судом рішення і до набрання чинності Законом № 1076-VI державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 не проведено, то дії ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" щодо здійснення реєстрації права власності на зазначену нежитлову будівлю є неправомірними.
Виконання рішення третейського суду від 25 березня 2009 року ОКП ЛOP "БТІ та ЕО" суперечить пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1076-VI.
Якщо майно було набуто безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право його витребувати від добросовісного набувача. Повний захист прав та інтересів позивача можливий шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння останнього набувача в сукупності із скасуванням державної реєстрації права власності осіб, що незаконно набули це право.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення третейського суду від 25 березня 2009 року не оскаржувалося і є чинним. Це рішення було виконане ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" в межах своєї компетенції.
ОСОБА_1 також не був стороною третейського розгляду, а набув право власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 на підставі цивільно-правових угод, які не оскаржені та не визнані судом недійсними.
Спірні нежитлові приміщення перебували на балансі місцевих рад, а не у власності, а отже витяг про реєстрацію права власності на спірний житловий будинок, виданий як дублікат на реєстраційне посвідчення від 18 липня 1987 року,є незаконним. У Львівської міської ради відсутні будь-які документи, які б підтверджували набуття спірного приміщення у комунальну власність чи прийняття його в експлуатацію.
Крім цього, позивач пропустив позовну давність.
08 листопада 2018 рокуухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, а справу витребувано із суду першої інстанції.
29 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
20 травня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1203цс15,та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 910/16133/16 та від 20 лютого 2019 року у справі № 916/1689/17.
09 червня 2020 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді-доповідачу Ситнік О. М.
Згідно з довідкою начальника відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду управління забезпечення автоматизованого документообігу Великої Палати з 02 по 12 червня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду справи не розглядалися у зв`язку з відсутністю кворуму суддів.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Згідно із частиною третьою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду керувалася такими міркуваннями.
У справі, яка розглядається, позовні вимоги прокурора та оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правовій позиції, відповідно до якої згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Відповідно до статей 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було набуто у зв`язку з виконанням рішення суду (третейського суду), ухваленого без участі дійсного власника майна, тобто яке відчужено поза волею власника, може бути витребуване у добросовісного набувача. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Такі висновки зробив Верховний Суд України постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15 та від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1203цс15.