Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 266/737/16-к
провадження № 51-1328км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Єремейчука С.В., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Вараниці В.М.,
захисника Авдюшиної Л.О.(у режимі відеоконференції),
виправданої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Папакіци Ю.В. на ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2019 рокущодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки м. Маріуполь Донецької області, раніше не судимої,
виправданої по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 КК та ч. 1 ст. 366 КК, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за недоведеністю наявності в діянні складу кримінальних правопорушень.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачено у кримінальних правопорушеннях, скоєних за таких обставин.
ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді завідуючої Комунальним дошкільним навчальним закладом загального розвитку "Ясла-садок № 86 "Струмок" управління освіти Маріупольської міської ради" (далі-ДНЗ №86), будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, діючи умисно, достовірно знаючи про перебування підпорядкованого їй працівника - вихователя ДНЗ №86 ОСОБА_2 за межами території України, а саме в Російській Федерації, тобто поза місцем роботи та фактичне невиконання нею своїх службових обов`язків, вносила в період з листопада 2014 року по грудень 2015 року до табелів обліку використаного робочого часу завідомо неправдиві відомості про нібито перебування на роботі протягом 6 годин щодня ОСОБА_2 в період з 13 листопада 2014 року по 31 грудня 2015 року. Після цього ОСОБА_1 підписала вказані табелі обліку робочого часу, надавши їм статус офіційного документа та передала до бухгалтерії для нарахування заробітної плати за відпрацьовані робочі дні. Внаслідок чого ОСОБА_2 було нарахована та виплачена заробітна плата за вказаний період в розмірі 35344, 38 грн. Вказані кошти були переведені на картковий рахунок ОСОБА_2 та зняті ОСОБА_1 з вказаного карткового рахунку, які вона витратила на власний розсуд, заподіявши Маріупольській міській раді збиток на вказану суму.
Досудовим слідством дії ОСОБА_1 кваліфіковані як складання, видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 366 КК, а також привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 191 КК.
Вироком Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2019 року, вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині виправдання останньої за ч.1 ст. 366 КК - скасовано.
Ухвалено новий вирок яким ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК та призначено їй покарання у виді 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 3400 гривень.
На підставі ч.5 ст. 74, ст. 49 КК у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 366 КК ОСОБА_1 звільнено від покарання, а кримінальне провадження в цій частині закрито.
Також ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2019 року, вирок місцевого суду в частині виправдання останньої за ч. 2 ст. 191 КК залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Істотним порушенням кримінального процесуального закону, на думку прокурора, є недотримання судом апеляційної інстанції статей 370, 404, 418 КПК, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині виправдання ОСОБА_1 .
Зокрема прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки результатам перевірки проведеної управлінням освіти Маріупольської міської ради, яка спростовує доводи захисту про те, що остання закуповувала на привласнені кошти товари та послуги для ремонту будівлі закладу. Також, судом безпідставно не взято до уваги розрахунок шкоди завданий ОСОБА_1 виконаний управлінням освіти Маріупольської міської ради.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність на думку прокурора є помилкові висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК. Зокрема прокурор звернув увагу, що на привласнення коштів ОСОБА_1 вказує, самостійне зняття коштів з банківського рахунку останньою та можливість подальшого вільного розпорядження ними.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Вараниця В.М. підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі представника публічного обвинувачення і просив її задовольнити.
Захисник Авдюшина Л.О. заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора та просила ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - беззадоволення.
Виправдана ОСОБА_1 підтримала думку захисника щодо касаційної скарги прокурора та просила залишити скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, позицію захисника і виправданої та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірність фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.