Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 523/13619/18
провадження № 51-601 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Вус С. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
потерпілого ОСОБА_1,
представника потерпілого Сокалюка В. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора Пермякової Лариси Дмитрівни на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, засудженої ОСОБА_2 на вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 08 лютого 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160490004821 від 20 вересня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Одеси, яка згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 31793 грн., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн.
Згідно з цим вироком ОСОБА_2 близько 18 години 00 хвилин 19 вересня 2017 року, перебуваючи на подвір`ї будинку АДРЕСА_2, під час виниклого словесного конфлікту з раніше знайомим ОСОБА_1, маючи умисел на заподіяння шкоди його здоров`ю, схопила зі столу предмети посуду, скляну пляшку, а також підняла із землі каміння та палицю, якими нанесла численні удари, кидки в ліву скроневу частину голови, тулуб, ліве плече, ліве передпліччя та ліву руку останнього, чим спричинила ОСОБА_1 тілесні ушкодження, що мали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше шести днів, і за цим критерієм віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 задоволено частково, апеляційну скаргу прокурора задоволено в повному обсязі, вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_2 змінено. Абзац другий резолютивної частини вироку викладено у редакції, згідно якої стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16800 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 грн. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити ухвалу апеляційного суду та звільнити засуджену ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49КК України, ч. 5 ст. 74 ККУкраїни. Зазначає, що апеляційний суд повинен був застосувати ч. 5 ст. 74 КК України та звільнити засуджену від покарання.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_2, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати і закрити кримінальне провадження. Заперечуючи по суті встановлені фактичні обставини, повноту судового розгляду, вважає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку всім доводам апеляційної скарги, у тому числі, щодо використання судом першої інстанції під час ухвалення вироку неналежних та недопустимих доказів, зокрема висновків експертиз, фотокарток, протоколу пред`явлення особи для впізнання, а також не перевірив правильність кваліфікації кримінального правопорушення. Не погоджується з оцінкою судами обох інстанцій показань свідків та обставин виникнення конфлікту. Посилається, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань щодо повторного дослідження доказів. Вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення цивільного позову необґрунтованими, оскільки докази є неналежними та недопустимими. Зазначає, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. 12, ст. 49 та ст. 74 КК України безпідставно притягнув її до кримінальної відповідальності.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора представник потерпілого - Сокалюк В. П. просив скаргу прокурора залишити без задоволення. Вважає, що посилання прокурора у касаційній скарзі на ч. 5 ст. 74 КК України є помилковим, оскільки ОСОБА_2 не мала статусу засудженої. Також прокурор не подавала клопотання з цього приводу під час апеляційного розгляду справи.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 представник потерпілого - Сокалюк В. П. та потерпілий ОСОБА_1 просять скаргу засудженої залишити без задоволення. Вважають, що посилання засудженої у касаційній скарзі на ст.ст. 49, 74 КК України є помилковим, оскільки вона не мала статусу засудженої та не подавала клопотання або письмову згоду з цього приводу. Посилання у касаційній скарзі засудженої на те, що судами першої та апеляційної інстанції використовувались неналежні та недопустимі докази є необґрунтованими. Також зазначають, що ОСОБА_2 не наводить жодних аргументів та підстав для скасування вироку в частині задоволення цивільного позову.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т. В. частково підтримала касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 та в повному обсязі підтримала касаційну скаргу прокурора Пермякової Л. Д. і просила її задовольнити.
Представник потерпілого Сокалюк В. П. просив залишити касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 без задоволення. Касаційну скаргу прокурора Пермякової Л. Д.вважав обґрунтованою, просив її задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_1 заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора Пермякової Л. Д. та касаційної скарги засудженої ОСОБА_2, просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, а також в поданих запереченнях, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено підстави для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. На будь-яких інших підставах, окрім зазначених у цій нормі, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту розгляду, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржених судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.
У касаційній скарзі, за її змістом, засуджена зокрема посилається на неповноту судового розгляду, заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
В той же час, зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі в цій частині, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. Мотиви суду, з яких доводи сторони захисту були визнані безпідставними, є обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.