Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 629/4053/15-ц
провадження № 61-37851св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Кредитна спілка "Лозівський взаємний кредит",
треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "СІРІУС-А",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 січня 2018 року у складі судді Смірнової Н. А., постанову Апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 січня 2018 року, постанову Апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" (далі - КС "Лозівський взаємний кредит"), треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "СІРІУС-А" (далі - ТОВ ВКФ "СІРІУС-А"), про визнання припиненим договору поруки.
Позовна заява мотивована тим, що 03 вересня 2008 року між КС "Лозівський взаємний кредит" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого йому було надано кредит у розмірі 72 000 грн зі сплатою 45 % річних за користування кредитним коштами, строком до 03 вересня 2010 року.
03 вересня 2008 року між КС "Лозівський взаємний кредит" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 89/03-1, згідно з умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність з боржником за невиконання зобов`язань за кредитним договором.
У серпні 2015 року відповідач направив на її адресу довідку, з якої їй стало відомо, що ОСОБА_3 кредитні зобов`язання не виконував належним чином з 15 грудня 2008 року, а, починаючи з лютого 2009 року, зовсім припинив виплати за кредитним договором. Зазначає, що КС "Лозівський взаємний кредит" не зверталася до неї з вимогою про сплату заборгованості.
01 жовтня 2009 року між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким збільшено обсяг відповідальності ОСОБА_1 як поручителя. Згоди на укладання додаткового договору вона не надавала.
Також вказує, що 15 грудня 2014 року боржник за кредитним договором помер.
На підставі викладеного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просила припинити договір поруки від 03 вересня 2008 року № 89/03-1, укладений КС "Лозівський взаємний кредит" та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 січня 2018 року в задоволені позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року, вже встановлено факт відсутності передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України підстав припинення поруки за договором поруки від 03 вересня 2008 року № 89/03-1. Відповідно до положень частини четвертої статті 82 ЦПК України вказане рішення у цій частині має преюдиційне значення.
При цьому зазначив, що позивач не спростувала обставини, встановлені рішеннями судів про стягнення в солідарному порядку, зокрема і з ОСОБА_1 на користь КС "Лозівський взаємний кредит" суми заборгованості за кредитним договором та не надала суду доказів, що вона не отримувала письмову вимогу КС "Лозівський взаємний кредит" щодо сплати заборгованості за кредитним договором, згідно з договором поруки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого і апеляційного судів та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно досліджені всі обставини справи, не надано оцінку доказам, поданими позивачкою.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу КС "Лозівський взаємний кредит" просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
13 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 03 вересня 2008 року між КС "Лозівський взаємний кредит" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 72 000 грн зі сплатою 45 % річних за користування кредитним коштами, строком до 03 вересня 2010 року.
На забезпечення виконання ОСОБА_3 прийнятих за кредитним договорами зобов`язань щодо своєчасного погашення заборгованості 03 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ ВКФ "СІРІУС-А", з кожним окремо було укладено договори поруки.
Згідно з мировою угодою, укладеною між КС "Лозівський взаємний кредит" та ОСОБА_3 01 жовтня 2009 року, укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якого змінено строк повернення кредиту до 03 липня 2011 року.
У зв`язку із недотриманням ОСОБА_3 прийнятих зобов`язань КС "Лозівський взаємний кредит" на його адресу 17 травня 2010 року направлена письмова вимога про виконання зобов`язання за кредитом та відсотків на загальну суму 118 262,57 грн.
ОСОБА_3 станом на 04 вересня 2010 року сплачено проценти за користування кредитними коштами у розмірі 30 944,47 грн.
Установлено, що 18 травня 2010 року рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про виконання зобов`язання за договором поруки, який згідно зі зворотним відправленням було отримано 05 червня 2010 року.
У вересні 2010 року КС "Лозівський взаємний кредит" звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ ВКФ "СІРІУС-А" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 вересня 2008 року.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 травня 2011 року у цивільній справі № 2025/2-76/11 за позовом КС "Лозівський взаємний кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ ВКФ "СІРІУС-А" про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ ВКФ "СІРІУС-А" на користь КС "Лозівський взаємний кредит" суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 61 200 грн, суму нарахованих, але не виплачених відсотків в розмірі 29 235,77 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Лозівськорго міськрайонного суду Харківської області від 06 травня 2011 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року в частині позовних вимог КС "Лозівський взаємний кредит" до ТОВ ВКФ ""СІРІУС-А" про стягнення заборгованості скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.