Постанова
Іменем України
19 червня 2020 року
м. Київ
справа № 759/141/18
провадження № 61-38319ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Сіваченком Володимиром Васильовичем, на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року у складі судді Журибеда О. М. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Шахової О. В, Головачова Я. В., Вербової І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу допоміжних та технічних приміщень за номерами 304, 305, 306, 307 у багатоповерховому будинку АДРЕСА_1, укладених 25 січня 2016 року між ОСОБА_2 та іншими особами - відповідачами у справі.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що зазначеними договорами порушуються її права, оскільки вона є власником квартири у будинку АДРЕСА_1 та, відповідно, співвласником технічних і допоміжних приміщень у будинку.
У лютому 2018 року представник позивача - адвокат Рогожук С. Л., звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення № 304, 305, 306, 307 на АДРЕСА_1 .
Зокрема, у заяві вказувалось, що право власності на вказані спірні приміщення визнано за ОСОБА_2 на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року у справі № 2-7348/11, яке було оскаржене в апеляційному порядку співвласниками квартир у будинку на АДРЕСА_1, і рішенням апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Оспорювані у цій справі договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень ОСОБА_2 уклав напередодні перегляду справи № 2-7348/11 в суді апеляційної інстанції 25 листопада 2016 року, що саме і стало причиною звернення до суду із цим позовом.
З посиланням на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачі можуть проводити будь-які дії з вищезазначеним майном, в тому числі дії, спрямовані на його відчуження, позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення № 304, 305, 306, 307 на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на нежитлове приміщення № 304 площею 226,6 кв. м (реєстраційний номер 940431980000), нежитлове приміщення № 305 площею 123,5 кв.м. (реєстраційний номер 1096546180000), нежитлове приміщення № 306 площею 103,1 кв. м (реєстраційний номер 1096546480000), нежитлове приміщення № 307 площею 106,3 кв.м. (реєстраційний номер 1096546680000), що розташовані на АДРЕСА_1 .
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з урахуванням обставин справи, вважав, що до вирішення спору по суті існує реальна загроза відчуження спірного майна та неможливості виконання рішення суду в майбутньому у разі задоволення позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем наведені як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам, з огляду на що задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту відповідає вимогам закону.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2018 року, адвокат Сіваченко В. В., діючи в інтересах відповідача ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги заявник вказує, що судами не враховано, що позов про визнання правочинів недійсними подано особою, яка не є їх стороною, отже майбутнє рішення у справі не буде стосуватись її інтересів, тому ніяким чином не призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання судових рішень у майбутньому.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, поданому в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Рогожук С. Л., заявник посилається на те, що ОСОБА_1 є співвласником нежитлових приміщень, щодо яких укладено оспорювані договори купівлі-продажу, отже рішення судів у майбутньому вплине на її права власності на ці приміщення як на права співвласника майна.
До того ж, суди обґрунтовано врахували, що метою забезпечення позову у даній справі є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідачів, адже у разі вчинення ними подальших дій, пов`язаних із відчуженням майна, яке є предметами оспорюваних правочинів, застосування реституції або інших заходів захисту прав ОСОБА_1 та решти співвласників майна буде неможливе.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано зі Святошинського районного суду м. Києва цивільну справу № 759/141/18 про визнання договорів недійсними.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що 28 листопада 2012 року Святошинським районним судом м. Києва у справі № 2-7348/11 ухвалено рішення, а 13 грудня 2012 року - додаткове рішення, про визнання за ОСОБА_2 права власності на об`єкти інвестування - нежитлові приміщення літери "А" № 304, літери "А" № 305, літери "А" № 306, літери "А" № 307, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які є співвласністю мешканців багатоквартирного будинку, одним з яких є позивач за цим позовом ОСОБА_1 .
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 13 грудня 2012 року у справі № 2-7348/11 скасовані, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ "Стиль-Блюз" про визнання права власності на об`єкт інвестування відмовлено.
25 листопада 2016 року ОСОБА_2 спірні нежитлові приміщення були відчужені відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.