1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України


13 травня 2020 року

м. Київ


справа № 636/5177/15-ц

провадження № 61-21358св19


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,


учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 лютого 2018 року у складі судді Карімова І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,


ВСТАНОВИВ:


1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог


У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання договору частково недійсним і припинення зобов`язання належним його виконанням.


Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HAYWGK01270054, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 11 500,00 дол. США, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та порядку, які встановлені кредитним договором для погашення заборгованості за кредитом, що складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з кредитним договором. У разі порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми не погашеної в строк заборгованості за кредитом.


Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у вказаному розмірі, а ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконувала, унаслідок чого, станом на 31 липня 2015 року виникла заборгованість в сумі 5 156,94 дол. США, до складу якої входить: заборгованість за кредитом у розмірі 4 378,29 дол. США; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 275,53 дол. США; заборгованість за комісією за користування кредитом у сумі 120,00 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 126,53 дол. США, а також штраф 11,57 дол. США - фіксована частина та 245,02 дол. США - процентна складова, яку банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.


У жовтні 2016 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву, яку неодноразово уточнювала та остаточно 27 грудня 2018 року просила визнати кредитний договір від 25 грудня 2007 року № HAYWGK01270054 недійсним в частині абзацу другого пункту 7.1 з дати його укладення та визнати зобов`язання за цим кредитним договором припиненим у зв`язку з належним його виконанням.


Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 належним чином виконала умови договору та сплатила за цим договором 14 774,78 дол. США, і оскільки між сторонами не було укладено графіка повернення кредитних коштів, розмір та порядок здійснення щомісячних платежів у рахунок повернення позики не були визначені умовами кредитного договору, слід вважати, що зобов`язання вона виконала. Крім того, між нею та банком був укладений договір споживчого кредиту, умови якого в частині розміру комісії, визначеної в сумі 20,00 дол. США, не відповідають вимогам статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".


Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій


Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 13 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.


Стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № HAYWGK01270054 у розмірі 4 653,82 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 4 378,29 дол. США; з заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 275,53 дол. США, а також стягнути пеню в розмірі 2 734,31 грн та судові витрати в сумі 1 033,03 грн.


У задоволенні позову в частині стягнення штрафів та комісії відмовлено.


У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.


Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала належним чином, у результаті чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню; у задоволенні позову в частині стягнення штрафів та комісії суд відмовив за безпідставністю вимог.


Крім того, суди дійшли висновку, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонам, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та до 2015 року виконував його умови, що свідчить про прийняття ним таких умов. Позивач не довів і не обґрунтував, яким чином порушуються його права та оспорюванні законом інтереси. Факт отримання кредиту у визначеному кредитним договором розмірі доведений наявними в матеріалах справи документами, тому суд дійшов висновку про стягнення тіла кредиту, заборгованості за відсотками за користування кредитом та пені.


Суд вважав безпідставними вимоги банку про стягнення двох видів штрафів, а також вказав, що ПАТ КБ "Приватбанк" не доведено та не конкретизовано, за які саме послуги нарахована комісія, зазначена в розрахунку заборгованості в розмірі 120,00 дол. США. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд відмовив за недоведеністю вимог.


Рух справи у суді касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 636/5177/15-ц, витребувано її з Чугуївського міського суду Харківської області.


Узагальнені доводи касаційної скарги


У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" та відмови у задоволенні зустрічного позову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.


Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили без належної уваги складову частину щомісячного платежу в рахунок погашення кредиту. Так, ухвалюючи рішення на підставі наведеного позивачем розрахунку заборгованості, до якої входить комісія, сплачена за попередній час, суд відмовляє у стягненні 120,00 дол. США з обґрунтуванням незаконності включення такої частини до щомісячного платежу, яке є аналогічним до обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 у позові про визнання договору частково недійсним. Водночас рішенням суду відмовлено у задоволенні зустрічних вимог.


Крім того, ПАТ КБ "ПриватБанк" нараховував, а ОСОБА_1 сплачувала комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме компенсацію сукупних послуг банку, що є незаконним. Також суди не надали належної правової оцінки щодо відповідності вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" положення абзацу другого пункту 7.1 кредитного договору, що встановлювало винагороду за надання фінансових послуг, та не врахували правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 щодо неправомірності встановлення зазначеної винагороди.


Судові рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову щодо стягнення штрафів та комісії не оскаржено, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України в цій частині не є предметом касаційного перегляду.


Доводи інших учасників справи


У березні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначало, що при укладені договору сторони в належній формі досягли згоди щодо умов та порядку проведення позичальником розрахунку з кредитором, а тому немає підстав для визнання недійсними умов кредитного договору.


Фактичні обставини справи, встановлені судом


Суд установив, що 25 грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № HAYWGK01270054 на умовах його повернення, строковості, платності.


Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 23 грудня 2007 року до 24 грудня 2017 року включно у вигляді поновлюваної лінії в розмірі 10 000,00 дол. США на придбання нерухомості, а також 1 500,00 дол. США на оплату страхових платежів у випадках, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми наданого кредиту в момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати відсотків за дострокове повернення кредиту згідно з пунктом 3.10 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пунктом 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 20 до 24 числа кожного місяця.


Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту, здійснюється в такому порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 158,85 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії.


Згідно з пунктом 7.1.1 ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит в порядку та строк, які вказані в пункті 7.1, повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, вказаного в абзаці першому, пункті 7.1 цього договору.


Відповідно до пунктів 2.2.2, 2.2.3 договору позичальник зобов`язалася сплатити банку відсотки за користування кредитом відповідно до пунктів 7.1, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2 договору та винагороду згідно з пунктами 7.1 та 6.2 договору.


Згідно з пунктом 4.1 договору в разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі, який зазначено в пункті 7.4. договору, за кожен день прострочки, при цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до пені не нараховуються. Сплата пені здійснюється в гривні. Якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на дату сплати.


Відповідно до пункту 7.4 договору в разі порушення позичальником зобов`язань із погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочки, але не менше 1 гривні.


Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн + 55 грн від суми позову.


Згідно з додатком № 1 до кредитного договору його сторони визначили загальну вартість споживчого кредиту, забезпеченням якого є іпотека нерухомості - квартира АДРЕСА_1 (7.3 договору), річну фіксовану процентну ставку, розмір щомісячного платежу, визначили реальну процентну ставку - 14,66 %, розмір щомісячного платежу - 158,85 дол. США, суму процентів та щомісячної комісії - 9 062,00 грн.


2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду


Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.


Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.


Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права


Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).


Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.


Відповідно до частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.


Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.


Результат аналізу указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.


Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.


Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.


................
Перейти до повного тексту