Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 125/3161/14-ц
провадження № 61-701св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
представники відповідача: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником - ОСОБА_7, на рішення Барського районного суду Вінницької області у складі судді Хитрука В. М. від 05 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Медяного В. М., Матківської М. В., Сопруна В. В. від 30 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 29 липня 2011 року ОСОБА_6 стала клієнтом АТ КБ "ПриватБанк", ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послугу АТ КБ "ПриватБанк", згідно якої отримала кредитну картку "Універсальна".
21 червня 2012 року ОСОБА_6 було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку "Універсальна Gold 55 днів", відповідно до тарифів якої вона отримала кредит у розмірі 8 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 30 червня 2017 року утворилась заборгованість у сумі 106 000,00 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 05 вересня
2017 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 106 000,00 грн заборгованості за кредитним договором, яка складається із: 12 947,02 грн - заборгованість за кредитом, 93 052,98 грн - заборгованість за відсотками.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту існування між сторонами договірних правовідносин і порушення ОСОБА_6 обов`язку з повернення отриманого кредиту, що призвело до виникнення у неї заборгованості, яку відповідач добровільно не погашає, а також про подання позову банком у межах позовної давності.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалоюапеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини спору, перевіривши доводи сторін, проаналізувавши зібрані у справі докази, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У грудні 2017 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування між сторонами кредитних правовідносин на умовах, обумовлених у позові. Умови та правила надання банківських послуг, долучені позивачем, не містять підпису відповідача та не містять його реквізитів та ідентифікуючих ознак на предмет їх невід`ємності від анкети-заяви. Крім того, анкета-заява не містить відомостей, які б свідчили про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов кредитного договору. Суди попередніх інстанцій при визначенні заборгованості за кредитом, не врахували та не надали правової оцінки випискам по рахунку та розрахунку. Банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку, однак доказів про погодження умов договору з позичальником щодо збільшення процентної ставки в установленому законом порядку банком не надано. Крім того, позичальником отриманий кредит в національній валюті України, а тому не можуть прийматися до уваги, як підстава зміни ставки, зміна курсу долара США на валютному ринку. Також суди не застосували позовну давність, помилково вважаючи, що така позивачем не пропущена.
Разом із тим, заявник просила передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що вказана справа містить виключну правову проблему та має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду
від 11 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 125/3161/14-ц з Барського районного суду Вінницької області. У задоволенні клопотання про зупинення виконання ухвали апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду
від 03 червня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що 29 липня 2011 року ОСОБА_6 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" із анкетою-заявою про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, у якій зазначила свою згоду на те, що ця анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, та згідно якої отримала кредитну картку "Універсальна".
21 червня 2012 року ОСОБА_6 було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку "Універсальна Gold 55 днів", відповідно до якої відповідач отримала кредит у розмірі 8 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв`язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов`язань, станом на 30 червня 2017 року утворилась заборгованість у сумі 106 000,00 грн, яка складається із: 12 947,02 грн - заборгованість за кредитом та 93 052,98 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_6, подану представником - ОСОБА_7, на рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.