Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 759/5029/18
провадження № 61-8796св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 14 березня
2019 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
(далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суд уз позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 27вересня 2012 року відповідно до укладеного договору б/н ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі
4 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 22 березня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі
19 740,85 грн, з яких: 7 818,57 грн - тіло кредиту, 1 494,06 грн - нараховані відсотки за користування кредитом, 9 011,99 грн нарахована пеня, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 916,23 - штраф (процентна складова).
АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованість за кредитним договором.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада
2018 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в розмірі 19 740,85 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" суму судового збору у розмірі 1 762,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконав своїх договірних зобов?язань перед позивачем щодо повернення кредитних коштів, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19 740,85 грн заборгованості за кредитним договором та 1 762,00 грн судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада
2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 2 643,00 грн судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду жодних належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме: наявності між сторонами кредитних правовідносин, факту отримання ОСОБА_1 саме кредитної карти, розміру кредиту та користування відповідачем кредитними коштами позивача.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
24 квітня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року та залишити в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада
2018 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до суду було надано розрахунок заборгованості станом на 22 березня 2018 року, копію анкети-заяви від 27 вересня 2012 року. Тому висновок апеляційного суду щодо неукладення між сторонами договору та безпідставності позовних вимог ґрунтуються на припущеннях. Відповідач підписуючи анкету-заяву від 27 лютого 2012 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Всі операції за кредитом чітко зазначені в розрахунку заборгованості. Відповідачем не спростовано презумпцію правомірності правочину.
Доводи інших учасників справи
13 червня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 кредитну картку не отримував, копії тарифів та Умов і правил не підписував. В анкеті-заяві не вказано конкретної суми кредитного ліміту.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 рокупоновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 27 вересня 2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Кредитний ліміт у заяві сторонами не визначено.
У заяві позичальника домовленості сторін щодо встановлення строку дії договору немає. Підписана відповідачем анкета-заява не містить згоди на отримання ним саме кредитної картки, якою є "Універсальна", а також в ній не зазначено конкретної суми кредитного ліміту.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду жодних належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме: наявності між сторонами кредитних правовідносин, факту отримання ОСОБА_1 саме кредитної карти, розміру кредиту та користування відповідачем кредитними коштами позивача.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк", яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ "ПриватБанк" та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір у розмірі 4 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк", яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду"; витяг з умов та правил надання банківських послуг.
Як вбачається з анкети-заявипро приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача.
Разом з тим, розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та