Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 752/7208/15-ц
провадження № 61-14740св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка є правонаступником (спадкоємницею) ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року в складі судді Новак А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року в складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") про повернення банківського вкладу, стягнення заборгованості.
На обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначав, що 20 травня 2009 року між ним та банком було укладено договір банківського вкладу "Інвестиційний". Предметом договору є розміщення позивачем у відповідача депозитного вкладу на суму 37 000,00 грн, з виплатою 21 % річних строком на один рік. Договір поновлювався вкладником за рахунок поповнення депозитного вкладу в іноземній валюті (євро) та у гривні. Сплата процентів мала здійснюватися відповідачем щоквартально.
Позивач зазначав, що підтвердженням внесення коштів є розпорядження на внесення та зміни до договору від 28 жовтня 2009 року № 151, відповідно до якого кошти внесено на термін 11 місяців з оплатою 21 % річних з 20 травня 2009 року до 28 жовтня 2009 року та з 28 жовтня 2009 року до 11 листопада 2009 року.
На прохання повернути вклад, позивачу повідомлено, що інформація про укладення між банком та позивачем будь-яких договорів відсутня.
Позивач зазначав, що він у службовому кабінеті начальника відділення банку ОСОБА_4 підписав договір депозиту і передав їй грошові кошти в сумі 37 000,00 грн, а вона надала йому примірник договору та повідомила про виникнення договірних відносин. В подальшому позивач частково отримував кошти, проценти, неодноразово здійснював поповнення вкладу в гривнях, доларах США та євро, сума якого станом на 28 липня 2014 року становила 37 911,53 євро.
Вказував, що заборгованість по депозитному вкладу складає 37 911,53 євро, що за курсом Національного банку України станом на 23 квітня 2015 року становить 873 481,65 грн. Кількість прострочених днів - 273, починаючи із 28 липня 2014 року до 23 квітня 2015 року. Сума заборгованості по процентах складає 3 449,94 євро, що за курсом Національного банку України становить 79 486,62 грн.
01 лютого 2016 року та 09 червня 2016 року позивач збільшив позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути заборгованість по депозитному вкладу в сумі 873 481,65 грн та заборгованість по процентах в сумі 244 953.17 грн, за період із 28 липня 2014 року до 09 червня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Позивач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року до участі у справі як його правонаступника залучено ОСОБА_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження того, що між ним та банком укладено договір банківського вкладу, не доведено факт внесення коштів на рахунок банку.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, увалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У касаційній скарзі зазначено, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, які підтверджують факт укладення договору банківського вкладу із ПАТ "Укрсоцбанк" та внесення позивачем коштів, які приймались начальником Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_4, не врахували висновку експертизи про те, що підпис на цьому договорі виконано цією посадовою особою банку, відносно якої відкрите кримінальне провадження.
Апеляційний суд проігнорував висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, зокрема, про те, що необлікування чи неналежне облікування банком залучених від юридичних чи фізичних осіб коштів не впливає на дійсність договору банківського вкладу.
Рішення судів попередніх інстанцій суперечить також правовим висновкам Верховного Суду України щодо належного способу захисту вкладника банку у разі викрадення вкладу працівником банку, який сформульовано у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року на адресу суду від АТ "Укрсоцбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги. Тому просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, спадкоємниці померлого ОСОБА_2, та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 20 травня 2009 року ним внесено на депозитний рахунок банку та передано безпосередньо начальнику Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_4 37 000,00 грн. В подальшому позивач поповнював рахунки, отримував проценти за депозитними вкладом.
У 2014 році ОСОБА_2 дізнався, що у ПАТ "Укрсоцбанк" відсутня інформація щодо його договору банківського вкладу, після чого звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до начальника УМВС України в Чернівецькій області.
Щодо ОСОБА_4 складено обвинувальний акт за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України, де позивача ОСОБА_2 визнано потерпілою особою.
На час звернення позивача з позовом до суду, кримінальне провадження № 12014260110000622, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21 листопада 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України, в якому обвинувачилась ОСОБА_4, перебувало у провадженні Кіцманського районного суду Чернівецької області.
Згідно з висновком експертизи ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" від 17 липня 2015 року № 126 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи документ наданий позивачем та названий договором банківського вкладу, який укладено між ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанк", не відповідає за формою та змістом договорам банківського вкладу, може свідчити про те, що зазначений документ виготовлений не банком, тобто є підробленим. Документи надані ОСОБА_2 для підтвердження внесення коштів на рахунок та названі квитанцією (розпорядження на виплату вкладу/розпорядження на внесення коштів/розпорядження на поповнення тощо) складені не відповідно до вимог нормативно-правових актів щодо документального оформлення касових операцій, зазначені документи виготовлені не банком, тобто є підробленими.