ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2020 року
м. Київ
справа № 333/324/18
провадження № 61-7316 св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2018 року в складі судді Піха Ю. Р. та на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 березня 2019 року в складі колегії суддів Бєлки В. Ю., Гончар М. С., Онищенко Е. А.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просила суд поновити їй позовну давність і визнати недійсними з моменту укладення договори позики від 07 та 31 жовтня 2012 року, від 01 грудня 2012 року, від 07 березня 2012 року, від 11 березня 2013 року, укладені між відповідачами без її згоди як дружини позичальника.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указувала, що з 27 листопада 1999 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
У червні 2017 року позивач дізналася, що її чоловік в 2012-2013 роках уклав із ОСОБА_3 договори позики грошових коштів без її згоди.
Повернення позики мало відбуватися, на думку позивача, за рахунок спільного сумісного майна подружжя, оскільки інші джерела для повернення боргу в ОСОБА_2 відсутні.
Отримані за договорами позики кошти ОСОБА_2 використав не в інтересах сім`ї та не витрачались на потреби сім`ї.
ОСОБА_1 указувала, що оскільки не надавала чоловікові згоду на укладення спірних договорів позики, то вони є недійсними з моменту укладення в зв`язку з недотриманням вимог закону щодо їх форми.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 використав позичені кошти не в інтересах сім`ї, а сам по собі факт необізнаності ОСОБА_1 про отримання чоловіком кредитних коштів не є підставою для визнання договорів позики недійсними.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
05 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2018 року та на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 березня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
ОСОБА_1 указує, що позичені її чоловіком кошти були витрачені в його особистих інтересах, а не в інтересах сім`ї, а тому не можна вважати, що договори позики укладені одним із подружжя в інтересах і за згодою другого з подружжя.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 27 листопада 1999 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей.
Протягом 2012-2013 років між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори позики, а саме:
- від 07 жовтня 2012 року на суму 8 600 доларів США зі строком повернення до 31 жовтня 2012 року,
- від 01 грудня 2012 року на суму 19 000 доларів США зі строком повернення до 31 грудня 2012 року,
- від 07 березня 2013 року на суму 30 000 доларів США зі строком повернення до 31 грудня 2013 року,
- від 11 березня 2013 року на суму 20 000 доларів США зі строком повернення до 31 травня 2013 року.
Факт отримання позичальником коштів від позикодавця визнається сторонами.
Рішенням Запорізького районного суду від 28 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року, в справі № 317/35/16 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 217 583,78 грн заборгованості за вказаними договорами позики.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.