ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 810/2779/17
адміністративне провадження № К/9901/49350/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018р. (судді - Ісаєнко Ю.А., Земляна Г.В., Мельничук В.П.) у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" - Юхимук Наталії Володимирівни; треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом. в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" Юхимчук Н.В. про реєстрацію права власності на 1/3 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, індексний номер 35906184 від 29.06.2017р.
В обгрунтування позовних вимог посилався на ухвалу ВССУ від 16.06.2017 р., якою було частково зупинено виконання рішення Києво-Святошинського районного суду від 29.12.2016р., зокрема в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилався на те, що відповідач мала інформацію про існування обтяження щодо оспорюваного майна, на момент проведення реєстраційної дії - 24.06.2017 р. та прийняття оспорюваного рішення, оскільки ухвала ВССУ була оприлюднена в ЄДРСР (22.06.2017р.), водночас здійснила спірну реєстраційну дію.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2017р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2017р. скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" - Юхимук Наталії Володимирівни про реєстрацію права власності на 1/3 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, індексний номер 35906184 від 29.06.2017р.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась третя особа - ОСОБА_1, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обгрунтування касаційної скарги, посилалась на те, що здійснюючи апеляційний перегляд, суд апеляційної інстанції не проаналізував зміст рішення суду першої інстанції на предмет законності та обгрунтованості, відповідність викладених у ньому висновків обставинам справи та вимогам законодавства, внаслідок чого помилково скасував законну постанову суду першої інстанції.
Також посилалась на те, що ухвала ВССУ від 16.06.2017р. про зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду від 29.12.2016р. не є рішенням суду про обтяження речового права на нерухоме майно, а є лише обмеженням під час виконання рішення суду в порядку, визначеному для виконання судових рішень згідно з Законом України "Про виконавче провадження", що має наслідком зупинення виконавчого провадження, що підтверджується судовими рішеннями у іншій судовій справі за позовом ОСОБА_2 (справа №810/2796/17).
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.06.2017р. ОСОБА_1 звернулась із заявою про реєстрацію права власності на 1/3 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.12.2016р. у справі №369/3862/16-ц.
Після перевірки відповідності поданих документів вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ідентифікації особи-заявника, подана заява з реєстраційним номером 22937682 про реєстрацію права власності була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
До початку проведення реєстраційних дій державним реєстратором Юхимук Н.В. були виконані наступні дії: по пошуку заяв в базі даних про реєстрацію речових прав та запитів (була наявна лише заява з реєстраційним номером №22937682 ОСОБА_1 ); за відомостями за результатом пошуку встановлено наявність обтяжень 21072778 від 29.05.05.2016р. про арешт на нерухоме майно, накладений за заявою ОСОБА_1 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду від 26.04.2016р.
Підстав для відмови в державній реєстрації, передбачених статтею 24 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено не було, у зв`язку з чим прийнято рішення про реєстрацію права власності на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
16.06.2017р., Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) була винесена ухвала про відкриття касаційного провадження з одночасним частковим зупиненням рішення Києво-Святошинського районного суду від 29.12.2016р., на підставі якого вчинено спірні реєстраційні дії.
На думку позивача, ухвала ВССУ є формою судового рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦПК України, та оскільки ухвала була зареєстрована судом 21.06.2017р. та внесена до ЄДРСР, була чинною на момент проведення реєстраційних дій 24.06.2017р., відтак у відповідача були відсутні підстави для здійснення спірних реєстраційних дій.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про вчинення спірних реєстраційних дій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надано доказів того, що на момент проведення реєстраційних дій встановлене ВССУ обмеження на розпорядження об`єктом нерухомого майна було зупинено, шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав у встановленому законом порядку.
Суд дійшов висновку, що оскаржувані дії державного реєстратора повністю узгоджувались з нормами чинного законодавства, а при проведенні реєстраційних дій Юхимук Н.В. вчинила необхідний обсяг дій для проведення перевірки поданих третьою особою документів.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що державна реєстрація права власності на 1/3 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, індексний номер 35906184 від 29.06.2017р. проведена без врахування рішення суду, яке у встановленому порядку набрало законної сили, та яким зупинено виконання рішення суду, на підставі якого ОСОБА_1 звернулась для реєстрації права власності.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 щодо скасування зазначеного рішення державного реєстратора.
Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог про визнання зазначеного рішення протиправним, апеляційний суд виходив з того, що оскільки така підстава для відмови у проведенні державної реєстрації права власності, як зупинення виконання рішення суду, на підставі якого особа звернулась із заявою про проведення реєстрації, Законом України №1952-IV не передбачена, підстави для визнання неправомірним оскаржуваного рішення державного реєстратора відсутні.
З посилання на Закон №1666-VIII, зокрема на підпункт 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, апеляційний суд дійшов висновку, що дії державного реєстратора хоча й узгоджувались з положеннями закону, проте з урахуванням наявності під час державної реєстрації ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2017р., яка набрала законної сили, рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на 1/3 житлового будинку, індексний номер 35906184 від 29.06.2017 підлягає скасуванню.
При цьому, розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З висновками судів попередніх інстанцій в частині віднесення справи до юрисдикції адміністративного судочинства колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.