ПОСТАНОВА
Іменем України
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 802/357/17-а
адміністративне провадження № К/9901/22502/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 802/357/17-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду (суддя Чернюк А. Ю.) від 10 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Ватаманюк Р. В., Мельник-Томенко Ж. М., Сторчак В. Ю.) від 30 травня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, в якому просила:
- визнати незаконними дії начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області щодо повернення без виконання виконавчого листа, виданого 23 січня 2017 року на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2016 року у справі № 127/12167/16-ц та зобов`язати його здійснити безспірне списання коштів державного бюджету на виконання цього виконавчого листа.
- зобов`язати начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області на підставі ст. 267 КАС України подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання судового рішення.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що начальник ГУ Державної казначейської служби України у Вінницькій області протиправно повернув без виконання виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду у справі № 127/12167/16-ц від 27 жовтня 2016 року, оскільки такі дії не ґрунтуються на вимогах закону.
3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду 29 березня 2017 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.
4. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги та відкрито касаційне провадження.
7. Вищим адміністративним судом справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
9. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 802/357/17-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя, Данилевич Н. А., Шевцова Н. В.).
11. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 699/0/78-20 від 29 квітня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенко В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
13. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року справу прийнято до свого провадження, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 802/357/17-а розпочато спочатку, позивачу та відповідачам у семиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали запропоновано подати відзив на касаційну скаргу та всі письмові докази, які підтверджують заперечення проти касаційної скарги, а також документ, що підтверджує надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів відповідачу.
14. 28 травня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
15. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2016 року у справі № 127/12167/16-ц позов ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь 1000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.
17. На підставі рішення у справі № 127/12167/16-ц, ОСОБА_1 отримала виконавчий лист, який разом із заявою від 06 лютого 2017 року подала до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.
18. 07 лютого 2017 року Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області листом № 12-13/105-610 повідомило ОСОБА_1 про те, що виконавчий лист не містить ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника, що є підставою його повернення позивачу.
19. Вважаючи, що дії відповідачів є протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що виконавчий документ виданий на підставі рішення у справі № 127/12167/16-ц від 27 жовтня 2016 року не відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме відсутність коду юридичної особи, що унеможливило виконання виконавчого листа, а відтак підстави, для визнання протиправними дій начальника Головного управління Державної Казначейської служби України у Вінницькій області щодо повернення без виконання виконавчого листа відсутні.
21. Оскільки суди не встановили протиправних дій начальника Головного управління Державної Казначейської служби України у Вінницькій області щодо повернення без виконання виконавчого листа, відтак дійшли висновку, що вимога про встановлення звіту про виконання судового рішення по справі на підставі ст. 267 КАС України є безпідставною.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. Зокрема, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" містить положення про обов`язкове зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду юридичної особи, оскільки у цій же статті зазначено, що такий код зазначається лише за його наявності. Відтак, у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого документа, проте суди не здійснили заходів щодо відновлення порушених прав скаржника.
24. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, посилається на рішення Європейського суду з прав людини, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
27. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Вимогами статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
29. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
30. Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
31. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
32. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
33. Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
34. Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VIIІ рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
35. У відповідності до абз. 2 пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
36. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).
37. Отже, при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, органи казначейства України є суб`єктами владних повноважень, на яких покладений обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду з виплати грошових коштів.
38. Разом з цим, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).