ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
справа №813/5582/15
адміністративне провадження №К/9901/9834/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 (колегія у складі суддів Святецького В.В., Гудима Л.Я., Довгополова О.М.)
у справі № 813/5582/15
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України,
треті особи - Державна казначейська служба України, приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА",
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,
І. РУХ СПРАВИ
1. 23.09.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, треті особи - Державна казначейська служба України, Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА".
2. Уточнивши позовні вимоги, просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не укладення договору на страхування посадових осіб контролюючих органів в 2013-2014 роках та стягнути із відповідача на її користь страхову суму у розмірі 73558,80 грн.
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не укладення договору на страхування посадових осіб державної податкової служби України у 2013-2014 роках. Стягнуто з Державної фіскальної служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 страхову суму у розмірі 73 558 гривень 80 копійок.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.
5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 13.10.2016 відкрито касаційне провадження та направлено особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги, інформацією про права та обов`язки.
7. У зв`язку із ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано Верховному Суду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.09.1995 по 21.05.2012 працювала в органах державної податкової служби на різних посадах.
9. 29.10.2012 між відповідачем та третьою особою було укладено договір № 3126676 про надання послуг з страхування посадових осіб органів державної податкової служби України.
10. Відповідно до довідки Сихівської МСЕК серії ЛВА-3 від 03.05.2012 № 013522 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 70%.
11. Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ від 03.05.2012 № 111302 ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності загального захворювання безтерміново.
12. 30.05.2012 позивач звернулася до третьої особи із заявою на виплату страхової суми.
13. Листом від 17.01.2013 № 154-22/19 третя особа повідомила позивача про відмову у страховій виплаті, у зв`язку з повним вичерпанням на спеціальному рахунку страховика сплачених Державною податковою службою України страхових платежів.
14. Не погодившись із такою бездіяльністю, позивач звернулася до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що втрата працездатності позивача знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з захворюванням, що сталося при виконанні ним службових обов`язків, який підтверджений висновком експертної комісії.
16. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що захворювання та інвалідність позивача настали не у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а тому відсутні правові підстави для виплати позивачу страхових платежів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що під час виконання своїх службових обов`язків втратила працездатність, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК Серія 10ААБ № 111302, виданою Львівським обласним Центром МСЕК (Сихівська міжрайонна МСЕК) 03.05.2012. Згідно із цією довідкою їй встановлено 2 групу інвалідності внаслідок загального захворювання безтерміново. Наказом ДПІ у Сихівському районі міста Львова від 21.05.2012 № 33-о на підставі статті 38 КЗпП України її звільнено із займаної посади у зв`язку із виходом на пенсію по інвалідності.
18. Зазначає, що заява на виплату страхової суми містить інформацію, що страхова подія настала під час виконання позивачем службових обов`язків. У матеріалах справи відсутні відомості про відкликання Державною податковою службою у Львівській області свого погодження про те, що страхова подія щодо позивача настала під час виконання позивачем службових обов`язків.
19. Згідно із пунктом 26 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 до причин інвалідності відноситься, зокрема, і загальне захворювання.
20. Факт встановлення позивачу інвалідності засвідчує лише МСЕК, про що видає відповідну довідку.
21. Вважає, що формулювання "страхова подія настала під час виконання службових обов`язків" є вичерпним і визначальним при з`ясуванні питання пов`язаності настання страхової події - інвалідності із виконанням застрахованою особою службових обов`язків.
22. Вважає, що третьою особою та відповідачем не виконано своїх зобов`язань відповідно до договору від 29.10.2012 та безпідставно не виплачену належну їй страхову суму.
23. Від відповідача надійшло заперечення на касаційну скаргу. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, та дійшов таких висновків.
25. Згідно пункту 347.1 статті 347 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов`язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за останньою посадою, а у разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв`язку з виконанням службових обов`язків, - у розмірі від шестимісячної до п`ятирічної заробітної плати за останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).
26. Порядок та умови страхування посадових осіб контролюючих органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
27. Згідно з пп. б п. 5 Порядку та умов обов`язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 № 349 страховик виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов`язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п`ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.
28. Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення) визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.