ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 826/11415/16
адміністративне провадження № К/9901/14265/19, № К/9901/14811/19
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Галайко Л.М.
представників позивача: Прокоси Б.С., Музичук Ю.А., Прокопенка С.В.
представників відповідача: Сапальова В.В., Седуна Ю.М.
представників третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Гуленка Ю.М.; Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" - Ключинського К.Л.
розглянувши у закритому судовому засіданні в касаційному порядку адміністративну справу № 826/11415/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Сервіс"
до Національного банку України,
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови
за касаційними скаргами Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року (головуючий суддя Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Сервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі також - НБУ), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просило: - визнати `протиправною бездіяльність Національного банку України щодо неприйняття рішення стосовно поданих клопотань ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" про продовження строку користування кредитами та невнесення змін до кредитних договорів: від 12.11.2014 № 248/11-14/кт; від 06.11.2014 № 247/11-14/кт; від 08.10.2014 № 221/10-14/кт; від 19.09.2014 № 213/09-14/кт; від 20.06.2014 № 171/06-14/кт; від 27.05.2014 № 154/06-14/кт; від 21.03.2014 № 18; від 06.05.2014 № 38; від 29.12.2009 № 61/09; від 14.08.2008 № 38/08-08/СТ; від 21.05.2008 № 16/05-08/СТ; від 23.10.2008 № 52; від 04.06.2014 № 12/09/6; від 13.05.2014 № 12/09/5; від 23.02.2009 № 12/09/3; від 20.02.2009 № 12/09/2; - визнати протиправною та скасувати постанову Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних".
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про протиправність бездіяльності відповідача щодо розгляду поданих до нього клопотань ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" про продовження дії укладених між ними кредитних договорів в частині продовження строків виконання визначених ними зобов`язань ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", що спричинило безпідставне прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Крім того, позивач вказував про необґрунтованість й інших визначених оскаржуваним рішенням підстав віднесення ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 05 жовтня 2016 року позов задовольнив повністю. Визнав протиправною бездіяльність Національного банку України щодо неприйняття рішення стосовно поданих клопотань Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" щодо продовження строку користування кредитами та невнесення змін до наступних кредитних договорів: від 12.11.2014 №248/11-14/кт; від 06.11.2014 №247/11-14/кт; від 08.10.2014 №221/10-14/кт; від 19.09.2014 №213/09-14/кт; від 20.06.2014 №171/06-14/кт; від 27.05.2014 №154/06-14/кт; від 21.03.2014 №18; від 06.05.2014 №38; від 29.12.2009 №61/09; від 14.08.2008 №38/08-08/СТ; від 21.05.2008 №16/05-08/СТ; від 23.10.2008 №52; від 04.06.2014 №12/09/6; від 13.05.2014 №12/09/5; від 23.02.2009 №12/09/3; від 20.02.2009 №12/09/2. Визнав протиправною та скасував постанову Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних".
4. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2016 року скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року та прийняв нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Сервіс" відмовив.
5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 квітня 2017 року скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року залишив в силі.
6. Національний банк України подав до Верховного Суду України заяву про перегляд вищезазначеної ухвали суду касаційної інстанції, керуючись пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) у зв`язку з неоднаковим застосуванням судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. У заяві НБУ просив скасувати рішення суду касаційної інстанції, залишивши в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016.
7. Крім того, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було подано клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та клопотання щодо розгляду цієї справи з повідомленням та викликом учасників справи.
8. Постановою Верховного Суду від 31 липня 2018 року у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо передачі справи № 826/11415/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відмовлено. У задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо розгляду справи № 826/11415/16 з повідомленням та викликом учасників справи - відмовлено. Заяву Національного банку України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року у справі № 826/11415/16 (провадження № К/800/1640/17) - задоволено частково. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Національного банку України щодо неприйняття рішення стосовно поданих клопотань про продовження строку користування кредитами та невнесення змін до кредитних договорів - закрито, роз`яснено право звернення із цими позовними вимогами до суду господарської юрисдикції. Справу №826/11415/16 в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 23 червня 2015 року № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних" передано на розгляд до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.
9. За результатами нового розгляду справи в цій частині позовних вимог рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест -Сервіс" задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 23 червня 2015 року № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. 17 травня 2019 року - Національний банк України та 22 травня 2019 року - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, в яких просили рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Сервіс" відмовити.
11. В обґрунтування своїх вимог, Національний банк України зазначає про те, що ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" допущено порушення законодавства, які є безумовною підставою для віднесення його до категорії неплатоспроможних, а саме: не було приведено діяльність у відповідність з вимогами законодавства після визнання його проблемним, не виконано зобов`язань перед НБУ за кредитним рефінансуванням, що постановою НБУ від 23.06.2015 № 407/БТ було вирішено задовольнити вимоги НБУ як кредитора банку і її скасування в судовому порядку, на думку скаржника, не зумовлює недійсності відповідного правочину, що НБУ не був зобов`язаний здійснювати пролонгацію банку користування кредитними коштами, а також що банком було допущено грубе порушення законодавства у сфері готівкового обігу і що судом першої інстанції всі твердження Нацбанку залишено без уваги. Крім того, скаржник зазначив, що задоволення судом позовних вимог про визнання протиправною та скасування спірної постанови НБУ від 23.06.2015 № 408 призведе до втручання в його дискрецію, оскільки лише Нацбанк уповноважений визначати наявність або відсутність підстав для застосування заходів впливу до банків, та посилається на те, що спірна постанова НБУ є актом індивідуальної дії та вичерпала свою дію з моменту її застосування, а тому не може бути скасована судом. Також скаржник посилався на те, що судами попередніх інстанцій позивачу було безпідставно поновлено строки звернення до суду з цим позовом, що позивач як акціонер банку, якому належить 100% акцій був обізнаний щодо порушення його прав та інтересів ще 24.06.2015, але до суду звернувся лише 26.07.2016, а також стверджує, що законодавством взагалі не передбачено право акціонера звертатися до суду на захист прав акціонерного товариства і що позивач не може оскаржувати постанову НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
12. В свою чергу, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається на те, що позивач, як особа, яка не є учасником публічних правовідносин та не може бути визнаний особою, що вправі звертатись до суду у зв`язку з втручанням органів державної влади в особі НБУ та Фонду у її суб`єктивні майнові права. Крім того, безпосередньо позивач у своїй позовній заяві вказує про те, що ним розуміються невідворотність породжених наслідків, а відтак, рішення Фонду щодо запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" не оскаржуються. Зазначене додатково підтверджує, що позивач звернувся до суду виключно за захистом власних інтересів, а не інтересів ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", адже єдиним інтересом банку у разі протиправного його виведення з ринку є повернення його на ринок.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. 17.05.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано касаційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року.
14. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду цієї касаційної скарги у складі головуючого судді (судді-доповідача) Анцупової Т.О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.
15. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.05.2019 № 429/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Мороз Л.Л., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
16. Крім цього, 22.05.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на вищевказані судові рішення також зареєстровано касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
17. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Мороз Л.Л., суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
18. Ухвалами Верховного Суду від 30.05.2019 та від 13.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
19. Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2019 відведено суддів Мороз Л.Л. та Бучик А.Ю. від участі у розгляді справи № 826/11415/16 та передано матеріали зазначеної справи до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
20. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.08.2019 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.
21. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2020 справу прийнято до провадження судді Стеценка С.Г. та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.02.2020.
22. Розгляд справи неодноразово відкладався та в судових засіданнях оголошувалися перерви.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Сервіс" (далі - ТОВ "Інвест-Сервіс") є власником 100% акцій Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (далі - ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива").
24. 14.05.2013 між ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" (замовник) та Головним управлінням Державної фельд`єгерської служби України (виконавець) укладено договір № 21-13/к, відповідно до якого виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника на умовах, вказаних нижче. Конфіденційність і збереження доставки гарантується виконавцем.
25. Також у п. 3.3 зазначеного договору сторони погодили, що на відправлення, які передаються виконавцю, замовник виписує три примірники реєстру встановленої форми. Перший та другий примірники реєстру подаються разом з відправленнями виконавцю, а третій з підписом та печаткою виконавця залишається у замовника.
26. Між ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" (Позичальник), з однієї сторони та Національним банком України (Кредитор), з іншої сторони було укладено ряд кредитних договорів та договорів застави державних облігацій України: кредитні договори від 27.05.2014 №154/06-14/кт, від 20.06.2014 №171/06-14/кт, від 19.09.2014 №213/09-14/кт, від 08.10.2014 №221/10-14/кт, від 06.11.2014 №247/11-14/кт, від 12.11.2014 №248/11-14/кт, договори застави від 08.10.2014 №221/10-14/ДОУ, від 06.11.2014 №247/11-14/ДОУ, від 12.11.2014 №248/11- 14/ДОУ, від 19.09.2014 №221/10- 14/ДОУ, від 20.06.2014 №171/06-14/ДОУ, від 27.05.2014 №154/05-14/ДОУ.
27. 21.11.2014, 16.12.2014, 22.12.2014 позивач звертався до НБУ з листами вих. №358, вих. № 395, вих. № 404 з приводу внесення змін до вказаних кредитних договорів та щодо незастосування штрафних санкцій та інших заходів впливу за простроченою заборгованістю.
28. 25.12.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №858/БТ, відповідно до якої ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" віднесено до категорії проблемних.
29. 15.06.2015 НБУ прийнято розпорядження № 281-р "Про проведення позапланової інспекційної перевірки ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", на підставі якого фахівцями НБУ та Головного управління МВС України в місті Києві було проведено перевірку операційної каси ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" станом на 16.06.2015, за результатами якої встановлено порушення банком п. 1.3 розділу IV та додатка 16 Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.01.2011 №174, у частині відсутності на касових документах підписів касира та отримувача коштів, а також порушення п. 4.2 глави 4, глави 8 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 (зі змінами), у частині неправомірності відображення в бухгалтерському обліку касових операцій на підставі документів, які оформлені з порушенням вимог Інструкції № 174.
30. 23.06.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №407/БТ, якою задоволено вимоги НБУ, як кредитора ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", щодо покриття заборгованості за тендерними кредитами, наданими ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", шляхом набуття у власність державних облігацій України, які були предметом застави за кредитними договорами, а саме: здійснено переведення у власність Національного банку України державних облігацій UА 4000180582 в кількості 821395 шт., UА 4000181275 в кількості 1021733 шт., UА 4000186159 в кількості 100695 шт., UА 4000173280 в кількості 200000 шт., UА 4000186928 в кількості 42395 шт.
31. У цей же день, 23.06.2015 Правлінням Національного банку України прийнято оскаржувану постанову № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних".
32. Підставою для прийняття вказаної постанови НБУ визначено те, що банк не привів свою діяльність у відповідність до вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, допустив грубе порушення законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, не виконав протягом 10-ти робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов`язань і що власники істотної участі не здатні вжити своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива".
33. 25.02.2016 постановою Київського апеляційного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016, у справі № 826/18784/15 постанову Правління НБУ від 23.06.2015 № 407/БТ визнано незаконною і скасовано та, при цьому, встановлено штучне створення НБУ умов для віднесення ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" до неплатоспроможних, набуття майна через невиконання банком його кредитних зобов`язань за заниженою вартістю при переведенні у власність цінних паперів.
34. Таким чином, вважаючи протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанову Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних", позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
35. Так, ключовими правовими питаннями у вказаній справі є питання щодо права позивача на звернення до суду в інтересах банку, дотримання строків звернення до суду з позовом, обсяг судового контролю за постановою Правління Національного банку України та правильність застосування судами попередніх інстанцій банківського законодавства під час оцінки окремих правопорушень, наведених у постанові Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних".
36. Щодо доводів скаржників про відсутність у позивача права на оскарження заходів впливу, які були застосовані Національним банком України до банку як юридичної особи, Суд виходить з наступного.
37. Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
38. Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
39. Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
40. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Основного Закону). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
41. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
42. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України та ст.ст. 2, 6 КАС України.
43. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
44. Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
45. Статтею 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ (далі - Закон № 2121-ІІІ) передбачено, що банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.
46. Національний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов`язані подавати Національному банку України затребувану інформацію у визначений ним строк. До осіб, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України, належать власники істотної участі у банку та учасники банківських груп (ч.ч. 1, 2 ст. 72 Закону № 2121-ІІІ).
47. Водночас, згідно з п. 12 ч. 1 ст. 73 Закону № 2121-III, у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належить віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
48. З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що відповідно до Закону №2121-ІІІ, до суб`єктів оскарження рішень та дій НБУ, крім банків, віднесено й "інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ". При цьому, норма ст. 79 Закону № 2121-ІІІ сформульована у загальному вигляді, як наділення таких суб`єктів правом на оскарження рішень НБУ, без конкретизації предмета оскарження. У цій нормі не міститься жодних застережень щодо можливості оскарження такими особами лише рішень НБУ, які прямо адресовані цим особам.
49. Таким чином, положення ст. 79 Закону № 2121-ІІІ поширюються на відносини та випадки, коли рішеннями НБУ порушуються права та законні інтереси також й інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ.
50. Віднесення банків до категорії проблемних або неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банків з підстав, визначених Законом №2121-ІІІ, є заходами адміністративного реагування та адміністративного впливу НБУ і, водночас, засобами реалізації функцій НБУ щодо банківського нагляду.
51. Крім того, у зазначених правовідносинах важливі повноваження набуває ФГВФО, оскільки виконує спеціальні функції.
52. Так, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI), Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. ФГВФО є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.
53. Згідно зі ст. 4 Закону № 4452-VI, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
54. Фонд підзвітний Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та НБУ (ст. 5 Закону № 4452-VI).
55. Частиною 7 ст. 3 Закону № 4452-VI передбачено, що взаємодія ФГВФО з НБУ та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.
56. За приписами ч. 1 ст. 35 Закону № 4452-VI, тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд може делегувати призначеній виконавчою дирекцією уповноваженій особі Фонду.
57. Зі змісту наведених норм Закону № 4452-VI, виходячи із спеціальних функцій та завдань діяльності Фонду, убачається, що діяльність Фонду спрямована на співпрацю з НБУ.
58. Водночас, згідно з ч. 1 ст. 36 Закону № 4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії і внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
59. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону № 4452-VI, з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, який ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку.
60. Таким чином, на підставі аналізу змісту Закону № 4452-VI можна дійти висновку, що після введення тимчасової адміністрації всі повноваження виконавчого органу (правління) банку призупиняються, а у разі ліквідації припиняються. Ураховуючи викладене, банк як юридична особа в особі її органів правління позбавлений будь-якої можливості на звернення до суду за захистом порушених прав банку (його акціонерів) з метою оскарження відповідного рішення НБУ, зокрема, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. ФГВФО чи його уповноваженої особи, якій делеговано повноваження тимчасового адміністратора банку (ліквідатора), в силу норм Закону № 4452-VI у своїй діяльності спрямована на співпрацю з НБУ, а не на звернення до суду з вимогами щодо визнання протиправними дій НБУ та/або оскарження прийнятих НБУ рішень.
61. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 826/2184/17 (провадження № 11-918апп18).
62. Стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" установлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
63. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, право на справедливий судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що закони мають бути чіткими і зрозумілими, закони не повинні бути суперечливими, а у випадку недостатньої чіткості чи суперечливості норм права вони мають тлумачитися на користь невладного суб`єкта (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії").
64. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
65. Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 826/2184/17 (провадження № 11-918апп18) звернула увагу на те, що на розгляді ЄСПЛ перебувала справа "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", у якій, серед іншого, заявники скаржилися на те, що банк не мав доступу до суду для оскарження постанови НБУ.
66. Так, у рішенні від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України" ЄСПЛ підкреслив, що "за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (див. рішення у справі "Агротексім та інші проти Греції" від 24 жовтня 1995 року, п. 59-72). Проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або, у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (там само, п. 66)".
67. Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що за звичайних обставин акціонер (навіть мажоритарний) не може звертатися до суду в інтересах банку.
68. Водночас у контексті згаданої справи "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України" ЄСПЛ зазначив таке: "подаючи скарги в інтересах банку-заявника, перший заявник діяв як мажоритарний акціонер та віце-президент банку. На момент подання заяви акціонери та виконавчі органи банку-заявника були позбавлені своїх повноважень щодо управління діяльністю банку-заявника. Банк перебував під контролем ліквідаційної комісії, що складалася з посадових осіб територіальних управлінь НБУ, які становили більшість, та працівниками місцевої податкової інспекції (п. 12). Таким чином, з огляду на ситуацію банку-заявника та характер цих скарг Суд доходить висновку, що існували виключні обставини, які надали першому заявнику право подати цю заяву в інтересах банку-заявника (див. згадане рішення у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки", п. 46-52, та ухвалу щодо прийнятності у справі "Капітал банк АД проти Болгарії" від 09 вересня 2004 року)".
69. При цьому ЄСПЛ зазначив, що скарги, подані першим заявником (Фельдманом) як мажоритарним акціонером, є несумісними за критерієм ratione personae із положеннями Конвенції у розумінні підп. "a" п. 3 ст. 35 Конвенції, а тому Фельдман як акціонер банку не вправі звертатись до суду у власних інтересах, і за звичайних обставин (зокрема за наявності уповноважених органів банку) не вправі звертатись до суду й в інтересах банку. Водночас, ураховуючи, що виконавчі органи банку-заявника були позбавлені своїх повноважень, з огляду на ситуацію банку та характер цих скарг ЄСПЛ доходить висновку, що існували виключні обставини, які надали акціонеру право подати цю заяву в інтересах банку-заявника.
70. Таким чином, стороною у справі був не акціонер банку, а сам банк, оскільки з огляду на виключні обставини від імені банку діяв контролюючий акціонер банку, який за звичайних обставин не вправі представляти банк.
71. У справі, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду дійшла аналогічних висновків та зазначила про те, що позивачем у справі була особа, на захист прав чи інтересів якої спрямовані позовні вимоги. У цій справі йшлося про порушення прав ПАТ "Златобанк", а не ТОВ "Авангард-Експо". Способи захисту, про застосування яких просить позивач, направлені на відновлення прав та інтересів ПАТ "Златобанк", а не ТОВ "Авангард-Експо". Тому позивачем у цій справі має бути не ТОВ "Авангард-Експо", а ПАТ "Златобанк". Разом з цим, ТОВ "Авангард-Експо", яке звернулося з позовною заявою фактично в інтересах ПАТ "Златобанк" як контролюючий акціонер банку за звичайних обставин не вправі звертатись до суду в інтересах позивача - ПАТ "Златобанк", але, ураховуючи, що виконавчі органи ПАТ "Златобанк" були позбавлені своїх повноважень, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про існування виключних обставин, у силу яких слід визнати повноваження контролюючого акціонера, тобто ТОВ "Авангард-Експо" звернутись до суду з позовом у цій справі в інтересах ПАТ "Златобанк", і призначити осіб, уповноважених на процесуальне представництво.
72. Верховний Суд України у постанові від 27.06.2017 у справі № 826/4275/16 (провадження № 21-3739а16) за подібних обставин, серед іншого, дійшов висновків, що спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, і що особа, яка є власником істотної участі в банку, має право звертатись до суду у зв`язку із втручанням органів державної влади в особі НБУ та Фонду в діяльність банку. Велика Палата Верховного Суду погодилася з правовими висновками Верховного Суду України в цій частині, але вважала за необхідне уточнити, що така особа діє від імені банку, а не у власних інтересах.
73. Фактичні обставини у справі, що розглядається, не містять істотних відмінностей, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду є релевантними.