ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 761/23187/16-а
адміністративне провадження № К/9901/16904/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,
третя особа: Публічне акціонерне товариство "Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів",
про поновлення пенсії наукового працівника
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Осаулова А.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Земляної Г.В., суддів Лічевецького І.О., Сорочко Є.О.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), третя особа: Публічне акціонерне товариство "Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів", в якому з урахуванням уточнених вимог просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві прийняти рішення щодо поновлення позивачу пенсії наукового працівника з 1 червня 2015 року, з моменту переведення на пенсію за віком.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки у позивача відсутня належним чином видана довідка, яка підтверджує стаж його наукової роботи, необхідний для призначення наукової пенсії.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач з 1964 року по 1996 рік працював на ВАТ "Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів", практично весь час займався науковою діяльністю, працюючи начальником лабораторії ЦЗЛ, головним інженером, директором заводу.
При оформленні документів для отримання наукової пенсії відповідач зобов`язав позивача отримати від заводу довідку про підтвердження наукового стажу.
Дану довідку від 6 листопада 2002 року №02/895 видав та підписав особисто Голова правління Заводу ОСОБА_2, який є керівником даного підприємства, зазначені дії були вчені у присутності свідків.
Після призначення пенсії позивач 12 років отримував пенсію як науковий працівник, але 14 травня 2015 року позивач отримав листа №7677/06, яким відповідач повідомив про прийняття рішення, яким позивача переведена на пенсію за віком з 1 червня 2015 року, з причин того, що ВАТ "Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів" відкликав довідку від 6 листопада 2002 року №02/895.
Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не повно було встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, зокрема щодо законності видачі Головою правління Заводу ОСОБА_2 довідки від 6 листопада 2002 року №02/895 про наявність у позивача наукового стажу, необхідно для отримання наукової пенсії.
Позиція інших учасників справи
20 грудня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №761/23187/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 22 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №761/23187/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 червня 2020 року.
Скаржником подано до суду клопотання про участь в розгляді справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 з 6 листопада 2002 року до 1 червня 2015 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та отримував наукову пенсію відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність".
Відповідно до записів в трудовій книжці позивача встановлено, що ОСОБА_1 працював в ПАТ "Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів": з 4 листопада 1964 року по 1 квітня 1975 року - на посаді начальника Центральної лабораторії заводу (ЦЗЛ), з 1 квітня 1975 року по 11 липня 1977 року - на посаді головного інженера, з 11 липня 1977 року по 4 січня 1987 року та з 19 червня 1989 року по 10 січня 1996 року - на посаді директора заводу.
Враховуючи зазначений стаж позивача та надану ПАТ "Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів" довідку від 6 листопада 2002 року №02/895, що підтверджувала стаж наукової роботи позивача, ОСОБА_1 у 2002 році було призначено наукову пенсію відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність".
На підставі розпорядження Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №261 від 5 травня 2015 року, у зв`язку з відкликанням ПАТ "Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів" довідки №02/895 від 6 листопада 2002 року Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі було повідомлення позивача про переведення його з 1 червня 2015 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Надалі, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з заявою та запитом про поновлення йому виплати пенсії відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність".
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві відмовило ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії наукового робітника та повідомило, що поновлення виплати пенсії позивачу відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" можливе лише за умови надання ПАТ "Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів" інформації, що довідка від 6 листопада 2002 року №02/895, якою підтверджувався стаж наукової роботи, вважається дійсною та те, що відкликання заводом зазначеної довідки було помилковим.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" 13 грудня 1991 року №1977-XII (чинний, на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1977-XII) науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.
Наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.
Науково-організаційна діяльність - діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1977-XII держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи (далі - стаж наукової роботи) на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.
Частиною другою-п`ятою статті 24 Закону №1977-XII передбачено, що до стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання та посадах, які до них прирівнюються, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III - IV рівнів акредитації, у тому числі з підготовки керівних та управлінських кадрів, а також час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України, якщо цій роботі безпосередньо передувала робота, передбачена частиною першою цієї статті. До стажу наукової роботи зараховується час навчання в аспірантурі, ад`юнктурі, докторантурі.
Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України.