ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 750/10827/16-а
адміністративне провадження № К/9901/35023/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,
третя особа: Ліквідаційна комісія УМВС України в Чернігівській області,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 січня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Рахманкулової І.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Файдюка В.В., суддів Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - відповідач), третя особа: Ліквідаційна комісія УМВС України в Чернігівській області, в якому просив:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у формі листа від 4 листопада 2016 року № 5101/03 у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 ;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію за вислугою років ОСОБА_1 з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 - 27 років 00 місяців 22 дні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області діяло в межах та у відповідності з діючим законодавством, а посилання позивача на пільгову вислугу років (27 років 00 місяців 22 дні) є безпідставним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.
В силу положень статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Порядок №393).
Відповідно до Порядку №393 до вислуги років зараховується: служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідні посади. Крім того, позивач вказує на те, що зазначеним порядком передбачено, що пільгова вислуга років враховується саме при призначенні пенсії згідно із пунктом "а" статті 12 Закону №2262-XII.
Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що положення законодавства не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугу років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги років. При цьому, позивач вважає, що у даній справі суди попередніх інстанцій повинні були застосовувати саме положення Порядку №393, оскільки Закон №2262-XII відсилає саме до цього Порядку.
Позиція інших учасників справи
21 вересня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №750/10827/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 22 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №750/10827/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 червня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що у період з 29 серпня 1994 року по 27 жовтня 2014 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах рядового та начальницького складу.
Згідно наказу Міністра внутрішніх справ України №2239 о/с від 27 жовтня 2014 року позивач був звільнений у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернігівській області від 18 липня 2016 року за №251 вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 01 місяць 28 днів, у пільговому обчисленні 27 років 00 місяців 22 днів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 4 листопада 2016 року №5101/03 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із відсутністю у позивача необхідної календарної вислуги років, яка має дорівнювати 22 календарних роки.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.