ПОСТАНОВА
Іменем України
23 червня 2020 року
м. Київ
справа №815/5798/17
адміністративне провадження №К/9901/48527/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Желєзний І.В., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018р. (судді - Бітов А.І., Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, державного реєстратора Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області Тураєва Юрія Володимировича, треті особи: ОСОБА_1, управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача індексний номер: 36609477 від 14.08.2017р., про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 21866008, дата, час державної реєстрації: 11.08.2017р.
-зобов`язати Білгород-Дністровську РДА Одеської області скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності: номер запису про право власності: 21866008; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36609477 від 14.08.2017р.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що прийняте державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 а є протиправним, оскільки ОСОБА_1 вчинив самовільний виділ частки в розмірі 1/3 у праві спільної часткової власності на вищезазначене домоволодіння в самостійну одиницю (житловий будинок) без згоди співвласників та без укладення відповідного договору, всупереч вимог Закону.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2018р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018р., апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області Тураєва Юрія Володимировича, індексний номер: 36609477 від 14.08.2017р. про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 21866008, дата, час державної реєстрації: 11.08.2017р.16:29:47.
Зобов`язано Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію Одеської області скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації права власності: номер запису про право власності: 21866008; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36609477 від 14.08.2017р.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась третя особа - ОСОБА_1, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги особа, яка подає касаційну скаргу посилається на те, що на час розгляду даної адміністративної справи, на розгляді Київського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом того ж самого позивача про: визнання удаваним правочином договір дарування 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 адреса: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 20.04.2017р. та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крикливою О.М., визначення, що у дійсності був укладений договір купівлі-продажу 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ) в Київському районі м. Одеси ; переведення на позивача прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 колишня адреса: АДРЕСА_3, що належала ОСОБА_3 ; скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 адреса: АДРЕСА_1 ) шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності: номер запису про право власності: 21866008; рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 36609477 від 14.08.2017р. Таким чином, позивачем в обох справах заявлена вимога, яка є похідною від вимог у приватно-правовому спорі і заявлена разом з ними, цей спір підлягає розгляду "в порядку іншого, ніж адміністративне судочинство і знаходиться на розгляді відповідного суду".
Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув по суті вимогу, яка взагалі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.09.2019р. передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2020р. справу №815/5798/17 повернуто відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду, у зв`язку з існуванням усталеної практики Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції спорів, пов`язаних з протиправністю рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а також оспорювання правомірності набуття третьою особою права власності на житловий будинок.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що домоволодіння (об`єкт житлової нерухомості), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є об`єктом права спільної часткової власності.
На підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.09.2006р. у справі №2-4968/2006, ОСОБА_2 є власником частки в розмірі 1/6 у праві спільної власності на зазначений будинок. Крім того, позивачу на праві власності належить частка у розмірі 1/6 у праві спільної часткової власності на зазначений будинок за договором купівлі-продажу від ОСОБА_4 .
Власником іншої частки вказаного домоволодіння в розмірі 1/3 була ОСОБА_3 .
Водночас, за договором дарування від 20.04.2017р. №572, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, власником частки вказаного домоволодіння в розмірі 1/3 є ОСОБА_1
11.08.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровської РДА Одеської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на об`єкт нерухомості - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, до якої додав договір дарування, серія та номер: 572, виданий 20.04.2017р., видавник: Криклива О.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу та Висновок щодо виділу, серія та номер: б/н, виданий 03.08.2017р., видавник: ФОП ОСОБА_6
14.08.2017р., на підставі вказаної заяви та доданих до неї документів, державним реєстратором Білгород-Дністровської РДА Одеської області проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 а за ОСОБА_1 (Рішення №36609477 від 14.08.2017р., номер запису 21866008).
Не погоджуючись з рішенням відповідачів про вчинення спірних реєстраційних дій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно, державним реєстратором дотримано вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013р. №868 та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2011р. №1141.
Крім того, суд виходив з того, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які безпосередньо порушують права, свободи або інтереси позивача та породжують для нього права чи обов`язки, а винесенням державним реєстратором рішення про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 на житловий будинок не порушують прав, свобод чи інтересів позивача, та не породжують для нього жодних прав та обов`язків.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час здійснення спірної державної реєстрації державний реєстратор повинен був встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а саме в частині наявності договору про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду, що передбачено пунктом 56 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015р. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Оскільки ОСОБА_1 не звертався до позивача, як співвласника вказаного домоволодіння, з приводу надання згоди на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, особисто згоди на вказані дії позивач не надавав, а також не складав із іншими співвласниками цього домоволодіння будь-яких договорів з приводу виділу у натурі частки зі спільного нерухомого майна, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та визнання рішення Державного реєстратора протиправними.
Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.