ПОСТАНОВА
Іменем України
23 червня 2020 року
м. Київ
справа №227/4106/17
адміністративне провадження №К/9901/61816/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Бучик А.Ю., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.05.2018 р. (суддя - Кокош О.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 р. (судді - Сіваченко І.В., Сухарьок М.Г., Шишов О.О.) у справі за її позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Пролетарському районі м. Донецька щодо припинення виплати та невиплати їй пенсії з 01 серпня 2014 року.
- зобов`язати поновити виплату пенсії з 01 серпня 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що до вересня 2014 року отримувала пенсію в Управлінні. Разом з тим, з вересня 2014 року нарахування та виплату пенсії відповідач припинив. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права гарантовані Конституцією України.
В грудні 2017 року ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області адміністративну справу ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.05.2018р., яке залишено без змін Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2018р., позов залишено без задоволення.
З рішенням судів попередніх інстанцій не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати.
В обґрунтування касаційної скарги посилалась на те, що Конституцією України не передбачено обмеження конституційного права на отримання пенсії під час проведення АТО, не містить такої норми і Закон України "Про боротьбу з тероризмом", на який здійснено посилання судами попередніх інстанцій.
Крім того, посилалась на те, що всі нормативно-правові акти, застосовані судом першої та апеляційної інстанції під час вирішення даної справи регулюють отримання пенсій та соціальних виплат виключно внутрішньо переміщеними особами. В свою чергу, як було встановлено судами і відповідає дійсним обставинам справи, позивач не є і ніколи не була внутрішньо переміщеною особою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонеркою, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 20.11.1981 р.
Місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .
Також судами встановлено, що позивач статус внутрішньо переміщеної особи не оформляла, відповідну довідку не отримувала, що позивачем не заперечується.
Згідно наданої інформації з Центральної бази даних одержувачів пенсій, датою останнього нарахування пенсії позивачу значиться 31.08.2014р.
З листа Головного управління ПФУ в Донецькій області від 30.03.2018р. №4371/02-1 встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Пролетарському районі м. Донецька, отримувала пенсійні виплати за місцем фактичного проживання по вересень 2014 року. Місяць останнього нарахування пенсії серпень 2014 року.
Не погодившись з діями відповідача щодо припинення нарахування та невиплати їй пенсії, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання пенсійних виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Також суди виходили з того, що жодними нормативними актами, що регламентують порядок та умови отримання пенсії у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійснення пенсійних виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території.
Разом з тим, позивач до будь-якого органу Пенсійного фонду України на території, підконтрольній українській владі, із заявою про виплату щомісячних пенсійних виплат не зверталася, на облік як внутрішньо переміщена особа не ставала, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Право на пенсійне забезпечення гарантується статтею 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Частиною 1 статті 49 Закону №1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Зазначеній в цій статті перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Указом Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.