ПОСТАНОВА
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа №812/677/17
адміністративне провадження №К/9901/41957/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду (суддя Широка К. Ю.) від 19 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Міронова Г. М., судді: Арабей Т. Г., Геращенко І. В.) від 18 жовтня 2017 року у справі № 812/677/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними дії щодо відмови у списанні податкового боргу та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" (далі - ТОВ "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля") звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області), у якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у списанні податкового боргу згідно податкових декларацій: рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин: декларація за 2 квартал 2014 року в розмірі 61 670,07 грн та нарахована пеня у розмірі 83 98,62 грн; екологічний податок: декларація за 2 квартал 2014 року від 31 липня 2014 року № 9044094279 у розмірі 16 461, 63 грн; декларація за 3 квартал 2014 року від 04 лютого 2015 року № 9079831950 у розмірі 3 868,99 грн; декларація за 4 квартал 2014 року від 04 квітня 2015 року №9079835414 у розмірі 4 894,48 грн; орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності за липень-грудень 2014 року у розмірі 44 259, 47 грн згідно декларацій від 06 лютого 2014 року № 9004763774, від 03 квітня 2014 року № 9017536533;
- зобов`язати ГУ ДФС у Луганській області прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу згідно зазначених декларацій та зобов`язати останнього прийняти рішення щодо списання недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску за період серпень 2014 року - червень 2015 року у сумі 63 204, 25 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Луганській області щодо нерозгляду заяви ТОВ "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" від 28 березня 2017 року № 20 про списання заборгованості. Зобов`язано ГУ ДФС у Луганській області розглянути заяву ТОВ "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" про списання заборгованості від 28 березня 2017 року відповідно та прийняти вмотивоване рішення згідно податкового та бюджетного законодавства. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи часткового позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з урахуванням підтвердження існування форс-мажорних обставин, положень ст. 10 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII), п. 9-4 розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), наявні підстави для звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску з 14 квітня 2014 року та до моменту закінчення АТО. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про списання податкового боргу задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ГУ ДФС у Луганській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС у Луганській області стверджує, що відповідно до приписів ст. 10 Закону України № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, проте у позивача відсутні сертифікати на списання податкового боргу. Крім того, скаржник зазначає, що у сертифікатах, наявних у товариства, ТПП України засвідчено настання форс-мажорних обставин лише з 01 серпня 2014 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 листопада 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 червня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
ТОВ "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" зареєстровано в якості юридичної особи 29 листопада 2006 року та перебуває на обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області.
Позивачем зареєстровані декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2014 року декларація від 06 лютого 2015 року № 9080165592 в розмірі 61 670,07 грн; з екологічного податку: декларація за 2 квартал 2014 року від 31 липня 2014 року № 9044094279 у розмірі 16 461,63 грн; декларація за 3 квартал 2014 року від 04 лютого 2015 року № 9079831950 у розмірі 3 868, 99 грн; декларація за 4 квартал 2014 року від 04 лютого 2015 року № 9079835414 у розмірі 4 894,48 грн; з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2014 рік у розмірі 44 259,47 грн згідно декларацій від 06 лютого 2014 року № 9004763774 та від 03 квітня 2014 року (уточнююча) № 9017536533.
Зазначені декларації зареєстровані відповідачем, що підтверджують квитанції №2 (а. с. 20, 57, 53, 49, 31, 38, 45).
30 вересня 2014 року позивач звернувся до Торгово-промислової палати України щодо засвідчення обставин непереборної сили.
14 жовтня 2014 року Торгово-промисловою палатою України видано сертифікат № 1085, який відповідно до п. 102.6-102.7 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на підставі наданих документів, засвідчив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 серпня 2014 року для ТОВ "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" при здійсненні господарської діяльності на території м. Антрацит Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації (а. с. 22).
Також, 14 жовтня 2014 року Торгово-промисловою палатою України було видано сертифікат № 1086, який відповідно до п. 100.4 і 100.5 ст. 100 ПК України на підставі наданих документів, засвідчив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 серпня 2014 року для ТОВ "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" при здійсненні господарської діяльності на території м. Антрацит Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів (а. с. 23).
При цьому, у таких сертифікатах зазначено, що вказані обставини тривають на момент видачі сертифікатів, дату закінчення встановити неможливо.
28 березня 2017 року на адресу ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області позивачем направлено заяву № 20, в якій останній просив списати безнадійну заборгованість, підтверджуючи свої вимоги сертифікатами Торгово-промислової палати України від 14 жовтня 2014 року № 1085, 1086, а саме: борг з єдиного соціального внеску за серпень 2014 року - червень 2015 року у сумі 63 204,25 грн; рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин за період - 2 квартал 2014 року у сумі 70 068,69 грн, із них основний борг 61 670,07 грн, пеня 8 398,62 грн; екологічний податок: період виникнення 2, 3, 4 квартал 2014 року у сумі 25 225,10 грн, борг з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період червень - грудень 2014 року у сумі 44 259,47 грн.
03 квітня 2017 року ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області на адресу ТОВ "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" було направлено лист, в якому повідомлено про передачу звернення позивача від 28 березня 2017 року № 20 за належністю до ГУ ДФС у Луганській області.
18 квітня 2017 року листом № 729/10/12-32-17 ГУ ДФС у Луганській області була надана відповідь позивачу, якою відмовлено у списані заборгованості.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ТОВ "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У відповідності до підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Відповідно до абз. "ж" підп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.
Списання безнадійного податкового боргу регламентовано ст. 101 ПК України, за положеннями п. 101.1 якої, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у том числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Під терміном "безнадійний" розуміється, в тому числі, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), (підп. 101.2.4 п. 101.2. ст. 101 ПК України).
Відповідно до п. 101.5 ст. 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до ст. 101 глави 9 розд. II ПК України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 (далі - Порядок № 577).
Факт непереборної сили, зокрема настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України, підтверджується Торгово-промисловою палатою України (п. 2.1 Порядку № 577).
Підпунктом 4.1 розд. ІV Порядку № 577 передбачено, що у випадках, передбачених підп. 4 п. 2.1 розд. II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підп. 4 п. 2.1 розд. II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.