ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/701/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кролевець О.А., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Антонік С.Г., судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г.)
від 04.03.2020,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солома",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест", Публічного акціонерного товариства "Акта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Куліша Віктора Миколайовича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товарна біржа "Аукціоніст"
про визнання недійсними електронних торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу,
В С Т А Н О В И В:
рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 задоволено позов ТОВ "Солома".
Визнано недійсними відкриті торги (аукціон) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 18.02.2019, з реалізації лоту №F28GL40303 (майнові права за кредитним договором №01-1488/Т від 29.07.2013, укладеним з юридичною особою (забезпечення: обладнання, товари в обороті, нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт), 4 поруки фізичних осіб та 3 поруки юридичних осіб).
Визнано недійсним протокол електронного аукціону №UА-ЕА-2019-01-28-000042-b, сформований 18.02.2019 16:49:48 за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 18.02.2019 з реалізації лоту №F28GL40303 (майнові права за кредитним договором №01-1488/Т від 29.07.2013, укладеним з юридичною особою (забезпечення: обладнання, товари в обороті, нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт), 4 поруки фізичних осіб та 3 поруки юридичних осіб).
Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 3 від 19.02.2019, укладений між ПАТ "Акта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Реверс Інвест" за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА-2019-01-28-000042-b від 18.02.2019.
Не погодившись з вказаним рішенням, у лютому 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019.
Окрім того, скаржник просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк на апеляційне оскарження вказаного рішення, обґрунтовуючи клопотання тим, що судом першої інстанції не було залучено до справи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб третьою особою у справі. За твердженнями скаржника, наслідком такого порушення норм процесуального права стало неповідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про результати розгляду спору, внаслідок чого скаржник був позбавлений можливості оскаржити рішення суду без пропуску встановленого процесуальним законом строку.
Стверджував, що про існування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб дізнався з Єдиного реєстру судових рішень після отримання ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/18813/19 від 30.01.2020.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області ухваленою 30.05.2019 відхилено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на вказане рішення.
Суд вказав, що Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було відомо про існування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019, оскільки вказане рішення було отримано 06.06.2019 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Акта Банк", відповідно, відсутні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
У квітні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник зазначає підставами для скасування судового рішення неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, зокрема ст. 254 ГПК України, ст. ст. 37, 46, 48, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Заслухавши суддю-доповідача, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
У рішенні від 13 червня 2019 року № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини).
Таким чином, право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2020 року № 5-р/2020).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Так, у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03 квітня 2008 року).