ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/440/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Кузнецової Ю. В.,
Жука Ігоря Віталійовича - не з`явився,
Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - не з`явився,
Фермерського господарства "Колос" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020
(у складі колегії суддів: Россолов В. В. (головуючий), Гетьман Р. А.,
Хачатрян В. С.)
(із урахуванням ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 про виправлення описки)
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.02.2020
(суддя Погорелова О. В.) про закриття провадження
у справі № 922/440/19
за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури
до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Колос"
про визнання наказу незаконним, договору оренди і суборенди землі недійсними, скасування їх реєстрації,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року Керівник Дергачівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Управління) та Фермерського господарства "Колос" (далі - ФГ "Колос") про:
визнання незаконними та скасування наказів Управління від 05.12.2013 №ХА/6322655100:04:001/00000523 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою та від 28.04.2014 № 233-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 (позовні вимоги до Управління);
визнання недійсним договору від 10.07.2014 оренди земельної ділянки, площею 32,3433 га, кадастровий номер 6322655100:04:001:0721, укладеного між Управлінням та ОСОБА_1, та скасування його державної реєстрації (позовні вимоги до Управління та ОСОБА_1 );
визнання недійсним договору від 08.10.2014 суборенди земельної ділянки, площею 32,3433 га, кадастровий номер 6322655100:04:001:0721, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Колос", та скасування його державної реєстрації (позовні вимоги до ОСОБА_1 та ФГ "Колос");
зобов`язання ФГ "Колос" повернути земельну ділянку, площею 32,3433 га, кадастровий номер 6322655100:04:001:0721, а Управління - прийняти цю земельну ділянку шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації (позовні вимоги до ФГ "Колос").
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що оспорювані накази прийнято Управлінням з порушенням положень ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України та ст. 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки при розгляді заяви ОСОБА_1 про отримання в оренду спірної земельної ділянки Управління не врахувало відсутність у ній доводів заявника на обґрунтування розміру земельної ділянки, не пересвідчилося у дійсності волевиявлення заявника, наявності у нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду.
За доводами прокурора, Жук І. В. як фізична особа звернувся до Управління із заявою про отримання в оренду спірної земельної ділянки не з метою створення нового фермерського господарства, а з метою розширення земельного банку вже існуючого ФГ "Колос", керівником якого є ОСОБА_1, без проведення земельних торгів, як того вимагає чинне законодавство.
Решта позовних вимог визначені прокурором як похідні від вимоги про визнання незаконними та скасування наказів Управління.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 (із урахуванням ухвали від 21.04.2020 про виправлення описки), провадження у справі № 922/440/19 закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Судові рішення обґрунтовані тим, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного, а не господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин у цій справі, оскільки ОСОБА_1 після отримання спірної земельної ділянки в оренду нового фермерського господарства не створив, а тому він у спорах, пов`язаних з правомірністю надання йому земельної ділянки, виступає як фізична особа, а не засновник фермерського господарства.
Не погоджуючись з судовим рішеннями, у травні 2020 року Заступник прокурора Харківської області подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 (із урахуванням ухвали від 21.04.2020 про виправлення описки) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.02.2020, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, прокурор зазначив, що:
при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було враховано правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 13.06.2018 у справі № 474/100/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 12.12.2018 у справі №388/1103/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17, від 16.01.2019 у справі № 483/1863/17, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 10.04.2019 у справі № 275/82/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, та викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 368/546/16-ц, від 23.01.2019 у справі №610/1863/17 та від 20.03.2019 у справі №539/4023/15-ц, що призвело до безпідставного висновку, що даний спір підлягає розгляд за правилами цивільного судочинства;
даний спір підсудний господарському суду, оскільки землекористувачем спірної земельної ділянки, яка є предметом оспорюваних договорів, є ФГ "Колос" як юридична особа, а не ОСОБА_1 як громадянин.
Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі №922/440/19 з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено касаційну скаргу прокурора до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.06.2020.
Відповідачі у судове засідання 10.06.2020 своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ) не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а також зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", внесені постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343 щодо дозволу діяльності адвокатів та положення ч. 4 ст. 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ) щодо можливості участі учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності представників відповідачів.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Оскільки Виконком подав касаційну скаргу після набрання чинності цим Законом зазначена касаційна скарга розглядається у порядку, передбаченому ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатись також особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб.
За змістом ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, до суду з позовною заявою можуть звертатись прокурор, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. А ст. 125 Конституції України визначає, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За змістом ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється ст. 20 ГПК України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.