ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 912/1701/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представників учасників справи
позивача - Лисенко В.О.
відповідача - Кропліс К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2020
(головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чус О.В., Вечірко І.О.)
та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2019
(суддя Тимошевська В.В.)
у справі № 912/1701/18
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Дочірнього підприємства "Центргаз" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"
про стягнення 3 758 919,41 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Дочірнього підприємства "Центргаз" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (далі - ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз") про стягнення боргу у загальній сумі 3 758 919, 41 грн, з яких: 3 296 608, 63 грн пені та 462 310, 78 грн 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-124-Н, що полягає у несвоєчасній оплаті за поставлений позивачем газ.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 30 грудня 2015 року між АТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та ДП "Центргаз" ВАТ "Кіровоградгаз" як покупцем укладено договір на купівлю-продаж природного газу №16-124-Н, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачеві в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 природний газ обсягом до 150 000,000 тис. куб.м, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити газ на умовах договору.
Пунктом 1.2 договору визначено, що газ, який продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
Згідно з п. п. 3.2, 3.4 договору приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; корегування планових обсягів газу оформляється покупцем у вигляді заявки.
Пунктами 6.1-6.2 договору передбачено, що оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць; оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
Пункт 7.2 договору передбачає відповідальність покупця за порушення строку розрахунку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 (включно), а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
2.2. Сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення до договору.
2.3. Так, додатковою угодою № 1 від 02.03.2016 до договору сторони погодили, зокрема: в пункт 6.1 договору додати останній абзац, за змістом редакції якого передбачено, що з урахуванням п. 10.2 цього договору укладення договору (ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим договором, не звільняє покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов`язком покупця сплатити на користь продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України; статтю 7 договору доповнено пунктом 7.7, за змістом якого підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ не звільняє покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором; пункт 10.2 договору викладено в новій редакції, зокрема, передбачено, що будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не вносять змін до цього договору, та не можуть бути застосовані до відносин за цим договором без підписання сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору.
Згідно з п. 6 додаткової угоди № 1 від 02.03.2016 вона набуває чинності з дати її підписання та скріплення печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з дати укладення цього договору і діє протягом дії договору.
2.4. Додатковою угодою № 2 від 31.03.2016 зокрема: змінено ціну на газ; змінено п. 6.1 договору та абзацом другим наведеного пункту передбачено, що у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу; змінено строк дії договору в частині поставки до 30.04.2016 (п. 11.1 договору).
Додаткова угода № 2 від 31.03.2016 поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.04.2016 (п. 7 додаткової угоди №2).
2.5. В додатковій угоді № 3 від 30.04.2016 сторони змінили період постачання газу, встановивши його з 01.01.2016 по 30.09.2016 та збільшили обсяг постачання газу до 181 578,533 тис. куб. м. і змінили ціну.
Додаткова угода № 3 від 30.04.2016 поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.05.2016 (п. 5 додаткової угоди №3).
2.4. Додатковою угодою №4 від 22.08.2016 сторони домовилися вважати такою, що втратила чинність з 01.08.2016 додаткову угоду від 02.03.2016 № 1 до договору.
Пункт 6.1 договору доповнено абзацами три і чотири у наступній редакції: "Оплата вартості придбаного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитися за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ від 11.01.2005 № 20. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ від 11.01.2015 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором".
Пункт 7.2 договору викладено в новій редакції, а саме: "У разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється продавцем на суми оплат, які проведені покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20".
Додаткова угода № 4 від 22.08.2016 діє з 01.08.2016 (п. 9 додаткової угоди №4).
2.7. Відповідно до додаткової угоди № 5 від 28.02.2016 змінено обсяг постачання газу та ціну. Передбачено, що дана додаткова угода поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2016.
2.8. Судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем у період з січня 2016 року по вересень 2016 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 742 029 413,51 грн, про що складено відповідні акти приймання-передачі, а саме: від 31.01.2016 на суму 180 408 872,89 грн; від 29.02.2016 на суму 158 654 723,23 грн; від 31.03.2016 на суму 161 978 059,49 грн; від 30.04.2016 на суму 86 366 550,77 грн; від 31.05.2016 на суму 40 195 039,61 грн; від 30.06.2016 на суму 27 741 203,78 грн; від 31.07.2016 на суму 25 144 421,92 грн; від 31.08.2016 на суму 25 534 589,20 грн; від 30.09.2016 на суму 36 005 952,62 грн.
2.9. Судами встановлено, що розрахунок за природний газ за договором № 16-124-Н від 30.12.2015 в частині суми 244 526 815,59 грн був проведений у відповідності до затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792 Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ. Таке погашення відбулося шляхом перерахування коштів банком із рахунку зі спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання продавця відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів.
2.10. Крім того, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської обласної державної адміністрації, ДП "Центргаз" ВАТ "Кіровоградгаз" і НАК "Нафтогаз України" було підписано ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. Предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Так, 18.02.2016 підписано спільні протокольні рішення № № 579-582 на загальну суму 124 000 000,00 грн. Згідно зведених реєстрів, вказана сума є сумою заборгованості станом на 01.02.2016.
18 березня 2016 року підписано спільні протокольні рішення № № 988-990, 993-998 на загальну суму 119 000 000,00 грн. Згідно зведених реєстрів, вказана сума є сумою заборгованості станом на 01.03.2016.
15 квітня 2016 року підписано спільні протокольні рішення №№1211-1214 на загальну суму 130 000 000,00 грн. Згідно зведених реєстрів, вказана сума є сумою заборгованості станом на 01.04.2016.
20 травня 2016 року підписано спільні протокольні рішення № №1590-1594 на загальну суму 47 000 000,00 грн. Згідно зведених реєстрів, вказана сума є сумою заборгованості станом на 01.05.2016.
17 червня 2016 року підписано спільні протокольні рішення №№1759-1764 на загальну суму 26 000 000,00 грн. Згідно зведених реєстрів, вказана сума є сумою заборгованості станом на 01.06.2016.
20 липня 2016 року підписано спільні протокольні рішення № №1909, 1910 на загальну суму 3 000 000,00 грн. Згідно зведених реєстрів, вказана сума є сумою заборгованості станом на 01.07.2016.
18 серпня 2016 року підписано спільні протокольні рішення №№2182-2184 на загальну суму 8 500 000,00 грн. Згідно зведених реєстрів, вказана сума є сумою заборгованості станом на 01.08.2016.
16 вересня 2016 року підписано спільні протокольні рішення №№ 2344-2347 на загальну суму 8 300 000,00 грн. Згідно зведених реєстрів, вказана сума є сумою заборгованості станом на 01.09.2016.
18 жовтня 2016 року підписано спільне протокольне рішення №2492 на суму 31 702 597,92 грн. Згідно зведеного реєстру вказана сума є сумою заборгованості станом на 01.10.2016.
2.11. На виконання зазначених спільних протокольних рішень, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та договору № 16-124-Н від 30.12.2015, частина вартості поставленого за договором № 16-124-Н від 30.12.2015 газу на суму 497 502 597,92 грн сплачена за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету відповідно до підписаних спільних протокольних рішень.
2.12. Відповідач за поставлений позивачем на підставі договору газ розрахувався в повному обсязі.
Проте на думку позивача, відповідач свої зобов`язання за договором по остаточному розрахунку за фактично переданий газ здійснював несвоєчасно, тобто з порушенням строків, визначених пунктом 6.1 договору, що стало підставою для нарахування пені і 3% процентів річних за період прострочення оплати.
3. Стислий виклад змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3.1. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2019 у цій справі, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 15 916,45 грн пені та 2 592,12 грн 3% річних. У задоволені позову в іншій частині відмовлено.
3.2. Судові рішення мотивовані тим, що підписавши спільні протокольні рішення, позивач та відповідач фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ щодо сум, на які підписано такі спільні протокольні рішення, та погодились, що оплата за договором № 16-124-Н від 30.12.2015 у відповідній частині підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень.
Таким чином суди визнали неправомірним нарахування позивачем пені та 3% річних на суми, які були сплачені згідно спільних протокольних рішень.
3.3. Крім того, судами було надано оцінку поданому позивачем під час нового розгляду розрахунку пені та 3% річних та визнано його необґрунтованим, оскільки позивачем здійснено зарахування коштів, які сплачувались згідно спільних протокольних рішень, на погашення заборгованості, яка існувала на дату фактичної сплати. В той час як відповідач у контррозрахунку відносить суми спільних протокольних рішень в погашення відповідних зобов`язань за датами підписання спільних протокольних рішень.
Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що кошти, які сплачено на виконання конкретного спільного протокольного рішення, погашають заборгованість з оплати у відповідній частині вартості газу, який було отримано відповідачем на момент укладення такого спільного протокольного рішення.
3.4. Суди визнали обґрунтованим нарахування пені в розмірі, яка встановлена пунктом 7.2 договору, та 3% річних на суму: 24 299 126,76 грн за період прострочення 26.04.2016 пеня становить 25 228,60 грн та 3% річних - 1 991,73 грн; 7 324 761,36 грн за період прострочення 28.06.2016 пеня становить 6 604,29 грн та 3% річних - 600,39 грн.
3.5. Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99% від суми, заявленої до стягнення позивачем, суди, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків (повну оплату основного боргу) та соціальну значущість підприємств відповідача та позивача, дійшли висновку про його часткове задоволення та зменшення пені на 50%.
4. Стислий виклад змісту вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням в частині відмови у стягненні 3 740 410, 83 грн, позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2019 у частині відмови у стягненні 3 740 410, 83 грн, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
4.2. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив п. п. 1, 2,3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права з посиланням та таке:
- висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновку, викладеному у п. 6.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18. Скаржник вважає, що виходячи з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у вказаній постанові, у відносинах з питань надання субвенцій держава виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язанні. Тому відсутнє адміністративне регулювання відносин у сфері розрахунків за природний газ в частині перерахування субвенцій;
- наявні підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18, від 12.09.2019 у справі №917/1615/18, від 19.09.2019 у справі № 922/3635/18;
- відсутність правових висновків Верховного Суду з питань порядку черговості зарахування коштів, сплачених за спільними протокольними рішеннями як оплату за природній газ з урахуванням умов відповідного договору постачання. На думку скаржника, помилковими є висновки судів про те, що зарахування позивачем коштів, які сплачувались на виконання спільних протокольних рішень, по даті їх надходження за черговістю виникнення заборгованості на дату оплати, не відповідають розрахунку, погодженому за кожними спільним протокольним рішенням. Скаржник вказує, що законодавець надає учасникам процедури розрахунку за постановою КМУ №20 право як спрямовувати кошти на погашення заборгованості, так і оплати планових обсягів постачання природного газу.
Позивач вказує на неправильне застосування судами вимог ч. 3 ст. 219, ст. 233 ГК України, ст. ст. 60, 204, 618, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України.
Також скаржник, не погоджуючись зі зменшеннями пені на 50 %, вказує на те, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти вимог та доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а судові рішення, що оскаржуються, - без змін.
Доводи та аргументи, наведені позивачем у відзиві, в цілому ґрунтуються на висновках, здійснених судами попередніх інстанцій у судових рішеннях, які переглядаються.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник зазначає три підстави в обґрунтування касаційного оскарження судових рішень, а саме визначені п. п. 1, 2,3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
5.2.2. Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2019 у справі №912/1701/18 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що судові рішення, що оскаржуються, ухвалено судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у п. 6.29 постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, оскільки підстави позовів у зазначеній справі і у справі №912/1701/18 та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.