У Х В А Л А
22 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/536/19
Провадження № 11-184заі20
Суддя Великої Палати Верховного Суду Прокопенко О. Б., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі за її позовом до Президента України, треті особи: Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Служба безпеки України, про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила: визнатипротиправним та нечинним Указ Президента України від 19 березня 2019 року № 82/2019 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ Президента України) в частині введення в дію підпункту 1 пункту 2 рішення РНБО від 19 березня 2019 року "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) строком на три роки до ОСОБА_1, включеної до додатку 1 до вказаного рішення РНБО за номером 180; зобов`язати відповідача протягом 30 днів з моменту ухвалення рішення у справі подати до суду звіт про його виконання; судові витрати покласти на відповідача.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 травня 2020 року на підставі пункту 8 частин першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) закрив провадження у справі.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1, від імені якої діє представник Тарасенко Олег Володимирович, подала апеляційну скаргу.
Статтею 296 КАС встановлено вимоги до апеляційної скарги, однак подана апеляційна скарга не відповідає вимогам, зазначеним у цій статті.
Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
ОСОБА_1 не додала цього документа, водночас заявила клопотання про звільнення її від сплатисудового збору, на обґрунтування якого послалася на те, що є внутрішньо переміщеною особою, єдиним джерелом її доходів була пенсія. Однак з квітня 2019 року ОСОБА_1 втратила можливість отримувати пенсію через застосування до неї санкцій на підставі оскаржуваного Указу Президента України. Оскільки будь-які активи і майно позивачки заблоковані оскаржуваним Указом Президента України, ОСОБА_1 не має можливості сплатити судовий збір.
Як на доказ відсутності можливості сплатити судовий збір позивачка, крім оскаржуваного Указу Президента України, посилається на рішення РНБО від 19 березня 2019 року "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" та довідку Акціонерного товариства "Ощадбанк" від 5 квітня 2019 року № 110.35-25/513 про те, що на її ім`я відкрито рахунок в національній валюті до якого застосовуються обмежувальні заходи (санкції).
Відповідно до частини першої статті 133 КАС суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI"Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або