У х в а л а
17 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 352/1802/18
Провадження № 14-72цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - відповідач) за участю третіх осіб - ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) "Нікром Трейд Груп" - про усунення перешкод у користуванні майном
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 6 листопада 2018 рокуі
в с т а н о в и л а :
у вересні 2018 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою, у якій просили усунути перешкоди в користуванні майном, що перебуває в режимі спільної сумісної власності, шляхом припинення відповідачем "організації управління таким майном (далі - майно): земельною ділянкою з кадастровим номером 2625887800:02 :006:0196, розташованою за адресою : Івано-Франківська область, Тисменицький район, Черніївська сільська рада; 43/100 частинами домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; корпоративними правами у вигляді 100 % статутного капіталу ТзОВ "Водне плесо"; корпоративними правами у вигляді 20 % статутного капіталу ТзОВ "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус"; корпоративними правами у вигляді 50 % статутного капіталу ТзОВ "Прикарпатська кераміка"; корпоративними правами у вигляді 100 % статутного капіталу ПП "Плюс 999"; корпоративними правами у вигляді 100 % статутного капіталу ТзОВ "Нікром груп ЛТД"; корпоративними правами у вигляді 49,9 % статутного капіталу ТзОВ "Калуський Бровар".
Мотивували позов такими обставинами:
- позивачі не мають можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеним майном, оскільки згідно з ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21 липня 2017 року у кримінальному провадженні накладено арешт на спільне сумісне майно подружжя. Згідно з ухвалою слідчого судді від 30 травня 2018 року перелічені вище об`єкти, а також квартира за адресою: АДРЕСА_2, і нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , були передані в управління відповідачу;
- передання в управління відповідачу майна є неправомірним, оскільки: в управління відповідача помилково потрапили раніше відчужені подружжям об`єкти нерухомості; таке передання було здійснене без виділення частки ОСОБА_2, а тому порушує право спільної сумісної власності, обмежує ОСОБА_1 у вільному володінні, користуванні та розпорядженні цим майном; активи, передані в управління відповідачу, були набуті подружжям задовго до моменту вчинення дій, які Національне антикорупційне бюро України кваліфікує як кримінальне правопорушення.
10 вересня 2018 року Тисменицький районний суд Івано-Франківської області постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки вважав, що спір треба розглядати за правилами кримінального судочинства. Мотивував ухвалу тим, що стосовно майна застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт та передання в управління відповідачу. Тому всі питання щодо застосованих заходів кримінального провадження належить розглядати саме у межах кримінального провадження.
6 листопада 2018 року Івано-Франківський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 року.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що усунення перешкод у користуванні арештованим майном шляхом припинення управління відповідачем цим майном слід розглядати у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України).
3 грудня 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скаржиться на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Мотивує касаційну скаргу так:
- заперечення проти ухвали слідчого судді про передання майна в управління відповідачу можна подати лише під час підготовчого провадження в суді в кримінальній справі;
- суди вказали на статтю 174 КПК України, яка стосується виключно арешту майна та не стосується передання активів в управління. Суди помилково застосували цю статтю до такого специфічного режиму користування майном як управління майном відповідачем, бо чинний КПК України не передбачає ні в апеляційному, ні в іншому порядку перегляд рішення про передання активів в управління, що є порушенням права осіб на ефективний засіб юридичного захисту. Зазначене підтверджує наявність прогалин у праві стосовно процесуального врегулювання розгляду питання про скасування передання активів в управління відповідачу. З огляду на вказані перешкоди у користуванні позивачами їхнім майном застосування обраного ними способу захисту є належним для відновлення порушених прав.
5 грудня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.
27 грудня 2018 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржені рішення залишити без змін. Мотивує тим, що за правилами цивільного судочинства треба вирішувати спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється, зокрема, за правилами кримінального судочинства. На думку відповідача, позивачі не погоджуються з рішеннями, прийнятими у кримінальному провадженні. Тому заявлений позов не можна розглядати у цивільному процесі.
27 березня 2019 року ОСОБА_1 подала письмові пояснення, у яких вказує, що позивачі не оскаржують ухвали про арешт коштів чи передання майна в управління відповідачу, а просять усунути перешкоди, які створено їм у користуванні майном. Тому справу треба розглядати за правилами цивільного судочинства.