П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 800/466/17 (П/9901/224/18, П/9901/189/18)
Провадження № 11-820заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
представник Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В.,
представник Верховної Ради України - Лаптієв А. М.,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя (яка є правонаступником Вищої ради юстиції; далі - ВРП, ВРЮ відповідно) на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року (судді Бевзенко В. М., Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Смокович М. І., Шарапа В. М.) у справі № 800/466/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВРЮ, Верховної Ради України (далі - ВРУ) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправною й нечинною постанови в частині та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВРЮ, у якому з урахуванням доповнень просив скасувати рішення цього органу від 04 лютого 2004 року щодо залишення його скарги на рішення Кваліфікаційної комісії суддів військових судів України (далі - Кваліфкомісія) від 20 жовтня 2003 року без задоволення та зобов`язати ВРЮ переглянути його скаргу.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 послався на порушення ВРЮ при розгляді його скарги вимог Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (який був чиннимна час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 22/98-ВР), що свідчить про зацікавленість і упередженість відповідача.
3. Крім того, у квітні 2009 року ОСОБА_1 подав позов до ВРУ, у якому просив визнати протиправною та нечинною Постанову ВРУ від 22 травня 2008 року № 303-VІ "Про звільнення суддів" у частині його звільнення з посади за порушення присяги судді.
4. Позов мотивовано тим, що рішення ВРУ про звільнення його з посади судді за порушення присяги судді є незаконним, оскільки він не приймав присяги, а відтак і не може бути звільнений за її порушення.
Короткий зміст рішень судів
5. Справа за позовом ОСОБА_1 до ВРЮ про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії розглядалася судами неодноразово.
6. Шевченківський районний суд міста Києва постановою від 13 липня 2007 року у справі № 2-а-37/07, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРЮ про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
7. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 08 лютого 2012 року адміністративну справу № 2а-8215/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до ВРУ про визнання протиправною, нечинною постанови в частині звільнення з посади направив за підсудністю до Вищого адміністративного суду України.
8. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 травня 2012 року вищевказану адміністративну справу передав до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
9. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 16 серпня 2012 року у справі № 2а-8215/12/2670 залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ВРУ про визнання протиправною, нечинною постанови в частині звільнення з посади на підставі пункту 8 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки в судовому засіданні під час оголошення ухвали суду до завершення розгляду справи позивач залишив судове засідання. Із заявою про розгляд справи за його відсутності або із заявою про наявність поважних причин відсутності позивач до суду не звертався.
10. Не погодившись із рішеннями національних судів, ОСОБА_1 подав до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) заяву проти України, в якій скаржився на порушення пункту 1 статті 6 та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), посилаючись на те, що провадження стосовно його звільнення було несправедливим, суперечило принципу незалежного й безстороннього суду, а також незаконне звільнення значним чином вплинуло на його приватне життя.
11. З огляду на схожість заяви ОСОБА_1 (№ 5114/09) з іншими заявами, поданими до ЄСПЛ громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі ці заяви були об`єднані відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду.
12. 19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Куликов та інші проти України", яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності і безсторонності та статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
13. Рішення суду набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.
14. 08 червня 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судових рішень з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС України (в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду), у якій позивач просив:
- скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2012 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги: скасувати Постанову ВРУ від 22 травня 2008 року № 303-VІ в частині його звільнення з посади судді за порушення присяги; стягнути з ВРУ на його користь матеріальну шкоду в розмірі 1 269 863,80 грн та моральну шкоду в розмірі 1 699 907,90 грн;
-скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2007 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги: визнати незаконним і скасувати рішення ВРЮ від 04 лютого 2004 року; зобов`язати ВРЮ поновити його на посаді судді; стягнути з ВРЮ на його користь моральну шкоду в розмірі 2 875 533,66 грн.
15. Верховний Суд України ухвалою від 14 вересня 2017 року роз`єднав вимоги заяви ОСОБА_1 у самостійні провадження для перегляду:
- постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2007 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, постановлених у справі № 2-а-37/07;
-ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2012 року та ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року, постановлених у справі № 2а-8215/12/2670.
16. За наслідками розгляду вищевказаних справ за заявою ОСОБА_1 . Верховний Суд України прийняв постанови від 09 жовтня 2017 року, якими з огляду на зазначені вище висновки ЄСПЛ у рішенні від 19 січня 2017 року у справі "Куликов та інші проти України":
- заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у справі № 2-а-37/07 задовольнив частково: постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року скасував, справу передав на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України;
-заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у справі № 2а-8215/12/2670 задовольнив частково: ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року скасував, справу передав на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
17. Вищий адміністративний суд України ухвалами від 06 листопада 2017 року відкрив провадження у справі за позовами ОСОБА_1 до ВРЮ про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (справа № 800/465/17) та до ВРУ про визнання протиправною, нечинною постанови в частині звільнення з посади (справа № 800/466/17).
18. Під час нового розгляду ОСОБА_1 18 листопада 2017 року подав до Вищого адміністративного суду України заяву про уточнення позовних вимог у справі № 800/466/17 за його позовом до ВРУ, у якій просив стягнути з цього відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 1 269 863,80 грн та моральну шкоду в розмірі1 699 907,90 грн.
19. 02 грудня 2017 року ОСОБА_1 також подав до Вищого адміністративного суду України заяву про уточнення позовних вимог у справі № 800/465/17, відповідно до якої просив: визнати протиправним і скасувати рішення ВРЮ від 04 лютого 2004 року; зобов`язати ВРП поновити позивача на посаді; стягнути з ВРП моральну шкоду у розмірі 2 875 533,66 грн.
20. До набрання чинності КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII) та припинення діяльності Вищого адміністративного суду України розгляд адміністративних позовів ОСОБА_1 цим судом не закінчено.
21. Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України та на підставі Закону № 2147-VIII позовні заяви ОСОБА_1 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
22. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 січня 2018 року прийняв допровадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ВРУ про визнання протиправною, нечинною постанови в частині звільнення з посади у справі № 800/466/17 (П/9901/224/18).
23. Ухвалою від 15 січня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду прийняв до провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ВРЮ про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, а також заяву позивача від 02 грудня 2017 рокупро зміну позовних вимог у справі № 800/465/17 (П/9901/189/18).
24. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31 січня 2018 року об`єднав в одне провадження справи № П/800/465/17 та № П/800/466/17 за позовами ОСОБА_1 .
25. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 травня 2018 року заяву позивача щодо додаткових вимог про стягнення з ВРУ матеріальної шкоди в розмірі 1 269 863,80 грн, визначення остаточної суми заподіяної матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції, стягнення з ВРУ моральної шкоди в розмірі 1 699 907,90 грн залишив без руху та надав строк для усунення недоліків шляхом долучення документа про сплату судового збору.
26. 01 і 04 червня 2018 року ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 відповідно звернулися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявами про відмову від позову до ВРУ про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
27. 12 жовтня 2018 року позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, клопотання про уточнення заяви про перегляд судових рішень від 08 червня 2017 року (було подано до Верховного Суду України), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРЮ від 04 лютого 2004 року;
- зобов`язати ВРП поновити позивача на посаді;
- стягнути з ВРП на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 875 533,66 грн;
- визнати протиправною та скасувати Постанову ВРУ від 22 травня 2008 року в частині звільнення позивача з посади судді за порушення присяги;
- стягнути з ВРУ на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 1 269 863,80 грн із застосуванням індексу інфляції;
- стягнути з ВРУ на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 699 907,90 грн;
- стягнути з Верховного Суду України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 875 533,66 грн.
28. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 жовтня 2018 року не прийняв відмову ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 від позову до ВРУ про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 269 863,80 грн і моральної шкоди в розмірі 1 699 907,90 грн, заяву ОСОБА_1 в цій частині повернув позивачу, а ухвалою від 23 жовтня 2018 року відмовив у задоволенні, зокрема, клопотання позивача від 12 жовтня 2018 року про уточнення заяви.
29. З огляду на викладене на розгляді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебували такі позовні вимоги ОСОБА_1 :
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРЮ від 04 лютого 2004 року;
- зобов`язати ВРП поновити позивача на посаді;
- стягнути з ВРП моральну шкоди в розмірі 2 875 533,66 грн;
- визнати протиправною та нечинною Постанову ВРУ від 22 травня 2008 року № 303-VI "Про звільнення суддів" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону.
30. Інші заявлені позовні вимоги не були прийняті судом першої інстанції до свого провадження.
31. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 18 липня 2019 року адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував рішення ВРЮ від 04 лютого 2004 року № 16; визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 22 травня 2008 року № 303-VI "Про звільнення суддів" у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону; передав на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена ВРЮ ОСОБА_3 . У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
32. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції враховував висновки ЄСПЛ, які покладено в основу рішення у справі "Куликов та інші проти України", зокрема, недоліки і системні проблеми в процесі прийняття рішень щодо суддів, які існували на дату прийняття оскаржених актів, навіть без з`ясування обставин, які слугували приводом для їх прийняття, ставлять під сумнів їх правомірність у цілому, зокрема й по суті порушень, поставлених за провину позивачеві. До того ж суд керувався тим, що в цій справі одночасно з визнанням оскаржених актів ВРЮ та ВРУ неправомірними цілком обґрунтованим і законним буде передати на об`єктивний і неупереджений розгляд ВРП з`ясування фактів порушення позивачем вимог законодавства при здійсненні правосуддя та прийняття у зв`язку із цим рішення як щодо наявності законних підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, так і щодо його призначення на посаду судді. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 не закінчене.