ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 820/315/17
Провадження № 11-946апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Науково-виробничої фірми "Технологія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - НВФ "Технологія") на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (суддя Мар`єнко Л. М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (судді Катунов В. В., Бершов Г. Є., Ральченко І. М.) у справі № 820/315/17 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - відділення Фонду; Фонд відповідно) до НВФ "Технологія" про зобов`язання вчинити діїта
ВСТАНОВИЛА:
1. У січні 2017 року відділення Фонду звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з НВФ "Технологія" капіталізовані платежі у розмірі 137 726 грн 28 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у відділенні Фонду у м. Харкові отримує страхові виплати ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 08 серпня 2006 року під час роботи у НВФ "Технологія". 04 листопада 2016 року позивач отримав відомості про те, що стосовно відповідача до Єдиного державного реєстру внесено запис про рішення засновника (учасників) або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації.
Позивач зазначив теж, що на адресу відповідача надіслав письмову заяву від 10 листопада 2016 року № 5602/06-05 з вимогами сплатити у межах ліквідаційної процедури капіталізовані платежі у розмірі 137 726 грн 28 коп., а також документи, що підтверджують обов`язок сплати цих платежів. Цю заяву 27 листопада 2016 року отримав голова ліквідаційної комісії відповідача Пігнасій О. М. Однак будь-якої відповіді з боку ліквідаційної комісії не одержав.
Одним із доводів позову було й те, що згідно з положеннями пункту 1 частини першої статей 112, 1205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 11 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV), Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765(далі - Порядок № 765), відповідач зобов`язаний провести капіталізацію страхових внесків у сумі 137 726,28 грн як страхувальника, який ліквідується.
2. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27 вересня 2017 року позовні вимоги Фонду задовольнив істягнув з НВФ "Технологія" капіталізовані платежі на користь відділення Фонду у розмірі 137 726 грн 28 коп.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
3. НВФ "Технологія" не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати їх та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги обґрунтовує тим, що примусове стягнення спірної заборгованості призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 112 ЦК України.
Доводить, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки за правилами адміністративного судочинства примусове стягнення заборгованості не може бути заявлено до суб`єкта господарювання.
4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі і, оскільки учасник справи оскаржував судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалою від 04 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07 жовтня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
5. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
У цій справі суди встановили нижченаведені фактичні обставини.
НВФ "Технологія" є юридичною особою та перебувала на обліку у відділенні Фонду як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Відділення Фонду щомісячно здійснює страхові виплати потерпілій внаслідок трудового каліцтва під час роботи в НВФ "Технологія" ОСОБА_1 згідно з актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, актом розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 08 серпня 2006 року, виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 28 травня 2008 року серії ХАР-06 № 000054, постанови від 31 січня 2015 року № 2032/72128/72128/94 про призначення потерпілій перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2014 року.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань з 26 жовтня 2016 року НВФ "Технологія" перебуває у стані припинення.
10 листопада 2016 року відділення Фонду на адресу відповідача надіслало заяву № 5602/06-05 про майнові вимоги щодо капіталізованих платежів у розмірі 137 726 грн 28 коп., а також про включення капіталізованих платежів в означеному розмірі до реєстру вимог кредиторів у другу чергу, про що повідомити письмово.
27 січня 2017 року НВФ "Технологія" отримала заяву про майнову вимогу.
Позаяк відповідач не надіслав відповіді на заявлену майнову вимогу й за цією вимогою не сплатив капіталізований платіж, відділення Фонду звернулося до суду з цим позовом.
6. Суд першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що заявлені спірні вимоги у цій справі є публічно-правовими та належать до юрисдикції адміністративних судів.
Для відповіді на питання, до якої предметної юрисдикції належить заявлений спір, Велика Палата Верховного Суду посилається на такі аргументи і міркування.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У статті 3 КАС України наведено визначення таких понять: суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; позивач-особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За правилами частини першої та пункту 5 частини другої статті 17 КАС України юрисдикцію адміністративних судів поширено на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на публічно-правові спори за зверненням такого суб`єкта у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
У частині другій статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом № 1105-XIV.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 цього Закону Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності.
За пунктом 2 частини другої статті 45 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) роботодавець як страхувальник зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.
За змістом статей 15, 46 цього Закону Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.
За приписами статті 46 Закону № 1105-XIV фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 частини першої статті 11 цього Закону встановлено, що джерелом формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 06 травня 2000 року № 765 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2012 року № 1195 "Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинною на час виникнення спірних правовідносин) затвердив Порядок № 765.
За пунктом 1 цього Порядку відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.