|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 541/783/17
провадження № 51-1487км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Макаровець А.М. та Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання: Чорнобривця В.В.,
прокурора: Браїло І.Г.,
в режимі відеоконференції
захисників Легкої Л.М.,
Легкого І.Д.,
засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_2 ,
потерпілої ОСОБА_3,
представника потерпілої Стороженко С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_2 - Легкого І.Д. та захисника засудженого ОСОБА_1 - Легкої Л.М. на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року і ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120121802600000321, за обвинуваченням
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрівці Миргородського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК),
та
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миргорода, жителя АДРЕСА_2, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року:
- ОСОБА_2 засуджено за частиною 1 статті 125 КК та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн;
- ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 125 КК та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
На підставі частини 5 статті 74, частини 1 статті 49 КК ОСОБА_2 та ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності.
Цивільний позов потерпілої задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_3 100,01 грн на відшкодування матеріальної шкоди, а також з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 5000 грн і 7000 грн відповідно у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з встановленими судом обставинами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за те, що 20 вересня 2012 року близько 16:30 вони спільно, рухаючись на автомобіль ВАЗ-2104, д.н.з. НОМЕР_1, біля будинку №107-Б на вул. Котляревського у м. Миргороді помітили ОСОБА_3 з якою мали конфлікт з приводу земельної ділянки, зупинили автомобіль, та ОСОБА_2 почав словесно ображати ОСОБА_3, яка у свою чергу показала непристойний жест рукою.
Після вказаних дій ОСОБА_1, підбігши до ОСОБА_3, почав завдавати рукою їй ударів, один з яких - у праве око, а інший - у голову.
У результаті протиправних дій ОСОБА_1 згідно з висновком експерта № 141 від 08 жовтня 2014 року завдав ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
У цей час ОСОБА_2 також підбіг до ОСОБА_3 та, діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, обома руками схопив її за плечі та завдав удару ногою у груди, в результаті чого відповідно до висновку експерта № 141 від 08 жовтня 2014 року заподіяв тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці правої молочної залози, який відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - Легка Л.М. вказує на незаконність судових рішень, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, та наполягає на закритті кримінального провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості її підзахисного і вичерпанням усіх можливостей їх отримати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не оцінили доказів, які надані стороною обвинувачення, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин справи та безпідставного визнання її підзахисного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Зазначає у своїй касаційній скарзі про те, що неспроможними є показання свідка ОСОБА_5, оскільки до початку слідчої дії цей свідок разом з прокурором оглядали місце події, а потім проводили слідчий експеримент, що, на думку захисника, вказує на недопустимість вказаного доказу, якому суди не надали належної оцінки.
Також захисник зазначає, що судами неправильно встановлено дані її підзахисного, оскільки він не є особою, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, що підтверджується довідкою УІТ МВС України в Полтавській області.
Не погоджується захисник і з ухвалою апеляційного суду, адже вважає, що суд не навів вичерпних доводів стосовно необґрунтованості її апеляційної скарги та обмежився загальним формулюванням щодо доведеності вини її підзахисного.
У своїй касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_2 - Легкий І .Д. також вказує на незаконність судових рішень, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які допустили суди першої та апеляційної інстанцій. Просить закрити кримінальне провадження відносно його підзахисного, оскільки вважає, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів для доведення його винуватості та відсутні можливості їх здобути.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в основу вироку поклав недопустимі докази, критично оцінив показання свідка ОСОБА_7, взяв до уваги сумнівні показання свідка ОСОБА_5 та неправильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення, що призвело до ухвалення неправомірного вироку суду.
Також захисник вказує, що допущені помилки суду першої інстанції не були усунуті апеляційним судом, який своїх висновків не мотивував належним чином, а безпідставно, на думку захисника, обмежився перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та неправомірно залишив вирок місцевого суду без зміни.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника Легкої Л.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1, потерпіла зазначає, що суд першої інстанції правильно оцінив сукупність наданих стороною обвинувачення доказів та, належним чином їх проаналізувавши дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину. При цьому вважає, що докази, зібрані у кримінальному провадженні, є належними та допустимими, а посилання сторони захисту про необхідність закриття кримінального провадження - необґрунтованими.