Постанова
іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 215/2345/19
провадження № 51-1023км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Амельчишина О. В. на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 14 серпня 2019 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018040230002053 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця й зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_3, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309 КК, та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 309 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, маючи злочинний намір, спрямований на незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, усвідомлюючи заборону вільного обігу на території України, та його караність, не маючи дозволу на його придбання та зберігання, усупереч Положення про дозвільну систему (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 зі змінами), Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 року № 292) у період часу, в місці та за обставин, які не встановлено досудовим розслідуванням, незаконно придбав такі бойові припаси, а саме: патрони калібру 5,5 мм у кількості 8 шт., патрони калібру 9 мм у кількості 5 шт., патрони калібру 7,62 мм у кількості 24 шт., патрони калібру 7,92 мм у кількості 4 шт., протипіхотну, осколкову, кругового враження, вистрибуючу міну ОЗМ-72, пістолет моделі "ZORAKI MOD.914-S", які незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу .
Крім того, ОСОБА_1, діючи усупереч вимогам закону, переслідуючи злочинний намір, спрямований на незаконне придбання та зберігання без мети збуту психотропної речовини - метамфетаміну, у період часу, в місці та в особи, що не встановлено слідством незаконно придбав:
- психотропну речовину - метамфетамін масою 0,0425 г, 0,0394 г, 0,0519 г, 0,0462 г, 0,0417 г, 0,0483 г, 0,0658 г, 0,0498 г, 0,0437 г, 0,0396 г, 0,0511 г, 0,0486 г, 0,0489 г, що зберігався у 13 фрагментах пластикових трубочок; психотропну речовину - метамфетамін масою 39,9548 г, які незаконно зберігав без мети збуту для особистого вживання.
Загальна маса вилученої у ОСОБА_1 психотропної речовини - метамфетаміну складає 40,4258 г, що є особливо великим розміром (відповідно до Таблиці № 2 невеликих, великих й особливо великих розмірів психотропних речовин, що перебувають у незаконному обігу, затвердженої наказом МОЗ України від 01 серпня 2000 року № 188, у редакції наказу МОЗ України від 29 липня 2010 року № 634).
Дніпропетровський апеляційний суд вироком від 24 січня 2020 року скасував вирок місцевого суду (в частині призначення покарання) та призначив ОСОБА_1 покарання: за ч. 1 ст. 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 309 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно було призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник Амельчишин О. В., покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вироки місцевого та апеляційного суду й призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а зазначаючи про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду та залишити в силі вирок місцевого суду. Обґрунтовує свої доводи тим, що місцевий суд порушив вимоги ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), на які апеляційний суд не звернув уваги. Вважає, що суд апеляційної інстанції неправомірно скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання ОСОБА_1, призначивши йому занадто суворе покарання. Крім того, стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають встановленим фактичним обставинам кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні прокурор Гошовська Ю. М. заперечила проти задоволення касаційної скарги, просила залишити оскаржувані рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги захисника, він заперечує правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що на підставі статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 349 КПК суд має право визначити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Як передбачено частиною третьою вказаної статті, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку.
За матеріалами справи, під час розгляду кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_1 надав суду показання, повністю визнав себе винуватим у вчиненні злочинів, у яких він обвинувачувався, не оспорював фактичних обставин їх вчинення, як і інші учасники судового провадження, не заперечував проти його розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин і його процесуальних прав, роз`яснених судом. Водночас суд переконався у добровільності та істинності його позиції, а також позиції інших учасників судового провадження і роз`яснив, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку. Виконання цих вимог кримінального процесуального закону судом здійснено за участі захисника Радченка О. М., який не заперечував проти судового розгляду в порядку ч.3 ст.349 КПК.
Вищезазначене підтверджується записом на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судовий процес у суді першої інстанції.
Крім того, вирок суду першої інстанції ні засуджений, ні його захисник в апеляційному порядку не оскаржували.
За таких обставин доводи захисника в касаційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції вимог ч.3 ст.349 КПК є такими, що не були підтверджені під час касаційного розгляду.
За змістом касаційної скарги незаконність вироку суду апеляційної інстанції захисник Амельчишин О. В. вбачає у невідповідності призначеного ОСОБА_1 судом покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі внаслідок суворості.