Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 201/6094/18
провадження № 61-5044св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Соборний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська, у складі судді Антонюка А. А., від 19 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В., від 12 лютого 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Соборний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач народила дочку ОСОБА_3, біологічним батьком якої є саме він. Відповідач відмовилась вказати його батьком дитини. З грудня 2017 року ОСОБА_3 постійно проживає разом з ним. Оскільки документально не підтверджено його батьківство щодо ОСОБА_3, в нього постійно виникають труднощі у всіх офіційних структурах та організаціях, оскільки для вирішення будь-яких соціально-побутових потреб дитини необхідна присутність одного з батьків дитини.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати його батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та внести зміни до актового запису про народження
ОСОБА_3 , зазначивши в графі "батько" - "громадянин України ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у
м. Дніпропетровську".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_1 батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внесено зміни до актового запису про народження малолітньої дитини ОСОБА_3, зазначено в графі "батько" - "громадянин України ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3
у м. Дніпропетровську".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог. Також районним судом враховано ставлення позивача і відповідача до неповнолітньої дитини, її інтереси. На думку суду першої інстанції, встановлення батьківських прав, які надані батькам, як до досягнення дитиною повноліття, так і після цього, ґрунтуються на факті спорідненості з нею, і є заходом захисту стосовно осіб, які виконують батьківські обов`язки та не нехтують ними щодо дитини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що висновок експерта має суттєве значення для встановлення факту наявності чи відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною. Проте ОСОБА_2 належним чином не довела причини особистої неявки разом із дитиною до експерта з метою відібрання зразків для проведення експертизи для встановлення біологічного батьківства. Суд апеляційної інстанції зазначив, що справа знаходилася на розгляді в суді апеляційної інстанції тривалий час, розгляд неодноразово відкладався за клопотаннями ОСОБА_2 . Також справа неодноразово направлялась до експертної установи та поверталась без виконання ухвали про призначення судово-генетичної експертизи з причин неявки до експертної установи саме відповідача, тому апеляційний суд дійшов висновку про ухилення ОСОБА_2 від проведення експертизи. Надані ОСОБА_1 докази та пояснення підтверджують прагнення позивача брати участь у житті та вихованні своєї дитини ОСОБА_3, піклуватися про неї, матеріально забезпечувати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 758/3340/17 (провадження № 61-16418св19), відповідно до якого підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути лише висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи. На думку заявника, експертний висновок про біологічне батьківство від 27 вересня 2018 року № MG18-54421/C1F1є неналежним доказом у справі. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки причинам неявки відповідача для забору біологічних зразків для проведення судової-генетичної експертизи.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Вказує на дії ОСОБА_2, які призвели до неможливості провести експертне дослідження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знайомі близько 20 років, в них були дружні відносини, деякий час сторони мали особисті стосунки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 народилась дочка ОСОБА_3 . Відповідно до актового запису про народження від 14 травня 2014 року батьком ОСОБА_3 зазначено ОСОБА_4 Запис про батька зроблено на підставі заяви матері відповідно до частини першої
статті 135 СК України.
Відповідно до експертного висновку про біологічне батьківство
від 27 вересня 2018 року № MG18-54421/C1F1, складеного фахівцями компанії ТОВ "Медікал Геномікс", біологічне батьківство ОСОБА_1 по відношенню до дитини ОСОБА_3 не може бути виключено, вирогідність батьківства - 99,9999%. У висновку зазначено, що зразки ДНК, при аналізі яких були отримані вищевказані дані, не були отримані у відповідності із встановленою юридичною процедурою для надання результатів ДНК аналізу до судових інстанцій. У зв`язку з цим результати проведеного дослідження можуть не мати силу під час судового розгляду.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача заявив клопотання про призначення судово-генетичної експертизи для вирішення питання, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про призначення судово-генетичної експертизи задоволено. Призначено у справі судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз.
Зазначена ухвала суду була повернута без виконання в зв`язку з неявкою ОСОБА_2 з дитиною 22 квітня 2019 року, 25 квітня 2019 року та
06 травня 2019 року на експертизу.
09 жовтня 2019 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду було повторно направлено на виконання експертам Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року про призначення судово-генетичної експертизи.
Проте ухвала суду також була повернута експертною установою без виконання в зв`язку з неявкою дитини ОСОБА_3 04 листопада 2019 року та 18 листопада 2019 року на експертизу, а також ненадання біологічних зразків дитини 02 грудня 2019 року.
ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про дати проведення судово-генетичної експертизи 04 листопада 2019 року, 18 листопада
2019 року та 02 грудня 2019 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи телефонограмами щодо повідомлення сторін про проведення експертизи (т. 2, а. с. 23, 28, 31), а також рекомендованим повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення (т. 2, а. с. 24).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.