Постанова
Іменем України
03 червня 2019 року
м. Київ
справа № 755/14373/16-ц
провадження № 61-48123ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про усунення перешкод у користуванні житлом.
Позовна заява мотивована тим, що з 16 березня 1996 року між нею та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, від якого вони мають двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2011 року шлюб між ними було розірвано.
Вказувала, що вони спільно проживають у належній їй на праві особистої приватної власності квартирі АДРЕСА_1, придбаній на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 1998 року. ОСОБА_4 систематично порушує правила співжиття, робить неможливим проживання з ним в одній квартирі, що пов`язано з псуванням ним її майна та особистих речей, завдання фізичних та душевних страждань, побоїв.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд на підставі статті 405 ЦК України визнати ОСОБА_4, який перестав бути членом її сім`ї, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та згідно з частиною першою статті 116 ЖК УРСР виселити його з цієї квартири зі зняттям з реєстраційного обліку.
Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1, у грудні 2016 року ОСОБА_4 пред`явив зустрічний позов про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя і визнання права власності.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 ними за спільні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1 , в якій вони разом з дітьми зареєстровані і проживають з 1999 року. Вважав, що вищевказана квартира є спільним сумісним майном подружжя, хоча право власності на неї за згодою сторін було оформлено за ОСОБА_1 .
На підставі вказаного ОСОБА_4 просив суд визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частини цієї квартири.
Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_4 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року у складі судді Гончарука В. П. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 з зазначеного житлового приміщення.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4, який проживає з нею у спірній квартирі, проте по цим фактам слідчим було винесено постанови про відмову у порушенні кримінальних справ та закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні останнього кримінального правопорушення. Отже, оскільки дії ОСОБА_4 порушують права ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження своїм майном, хоча вона є власником спірної квартири, тому на підставі статті 391 ЦК України її права підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні майном, а саме виселення ОСОБА_4 зі спірної квартири.
ОСОБА_4 , як позивачем за зустрічним позовом, пропущено встановлений законодавством строк позовної давності, оскільки шлюб розірвано у жовтні 2011 року, а з позовом до суду він звернувся у січні 2017 року. ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 і зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року касаційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року у частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя і визнання права власності на 1/2 частини квартири скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 скасовано і ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частини квартири.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач за зустрічним позовом не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження своїх доводів про те, що спірну квартиру було придбано за спільні кошти за час шлюбу, як і не надав доказів на підтвердження джерел їх набуття у період шлюбу з ОСОБА_1, у зв`язку з чим підстав для визнання за ним права власності на 1/2 частини спірної квартири немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічного позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року № 1022/0/226-20 і протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було враховано, що конструкція норми статті 22 КпШС України та статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 березня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Московського району м. Києва було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_9, про що в книзі реєстрації зроблено запис № 171. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_10 .
На підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 1998 року, посвідченого державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 2у/784, ОСОБА_9 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2011 року розірвано шлюб, зареєстрований 16 березня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Московського району м. Києва, актовий запис № 171, між ОСОБА_4 і ОСОБА_1
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.