Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 333/7600/17
провадження № 61-45327св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Запорізька міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2017 року у складі судді Фунжия О. А. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Полякова О. З., Воробйової І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності у порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько - ОСОБА_2, якому на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2002 року на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .
За життя дядько залишив заповіт на зазначену квартиру на його ім`я, але йому про існування цього заповіту відомо не було.
Вказував, що у грудні 2017 року, при виконанні капітального ремонту спірної квартири, він знайшов заповіт від 21 липня 2006 року на своє ім`я.
Зазначав, що він звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але постановою нотаріуса від 15 грудня 2017 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Між тим, з січня 2015 року він разом зі спадкодавцем мешкали у зазначеній квартирі, тому він вважається таким, що прийняв спадщину.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд встановити факт його спільного проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2 у період з 17 січня 2015 року по 03 липня 2015 року та визнати за ним право власності на спірну квартиру у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2017 року, ухваленим у підготовчому засіданні, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт спільного постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті останнього, а тому, відповідно до положень статті 1268 ЦК України, він вважається таким, що прийняв спадщину.
При цьому, справу було вирішено у підготовчому судовому засіданні, у зв`язку з визнанням позову відповідачем на підставі частини третьої статті 200 ЦПК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2017 року скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що районний суд не провів належного розгляду справи, ухваливши рішення у підготовчому судовому засіданні, у звʼязку з визнанням позову відповідачем. Проте, заява Запорізької міської ради не містила посилання про визнання позову, а ОСОБА_1 не надав доказів спільного проживання з ОСОБА_2 на час смерті останнього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково прийняв до розгляду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, оскільки вона не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, тому ця справа не стосується її прав та інтересів.
Крім того вказує, що апеляційний суд не повідомив його належно про розгляд справи, надсилаючи повістки за помилковою адресою, яку, на його думку, навмисно вказала ОСОБА_4, звертаючись до суду з апеляційною скаргою.
Вказує, що суд першої інстанції не провів повного та всебічного розгляду справи, вказавши, що відповідач визнає позов. Він хотів викликати до суду свідків та доводити іншими доказами факт проживання зі спадкодавцем на час смерті, проте суд цих обставин не досліджував за власною ініціативою, а суд апеляційної інстанції, вказавши на невстановлення районним судом вказаних обставин, належного розгляду справи на стадії апеляційного перегляду не забезпечив.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у складі судді Погрібного С. О. відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2002 року, на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, оскільки суди не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не встановили обставин справи, необхідних для її правильного вирішення.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).