Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 127/28215/17
провадження № 61-44358св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - квартирно-експлуатаційне відділення міста Вінниці Міністерства оборони України,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці Міністерства оборони України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року у складі судді Бессараб Н. М., та постанову апеляційного суду Вінницької області від 20 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Кучевського П. В., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниці Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про виселення із службової квартири.
Позов мотивований тим, що рішенням виконавчого комітету ВМР підполковнику ОСОБА_1 було видано ордер № 0114 від 05 березня 2005 року на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить до службового житлового фонду Міністерства оборони України, яка була розподілена у зв`язку із проходженням ОСОБА_1 військової служби у Вінницькому гарнізоні. Наказом командира військової частини А0201 від 05 липня 2010 року № 119 підполковника ОСОБА_1 звільненого наказом Міністерства оборони України від 09 червня 2010 року № 423 з військової служби у запас за частиною шостою статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" за підпунктом "в" (за віком), з 09 липня 2010 року виключено із списків особового складу частини та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК м. Вінниця. Рішенням житлової комісії при 60 будинку офіцерів від 04 жовтня 2016 року, оформленого протоколом № 106, підполковника ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку та виключено зі списку військовослужбовців, які перебувають у черзі на отримання житлових приміщень. Разом з тим, під час проходження військової служби у м. Бердичеві ОСОБА_1 був забезпечений у 1996 році службовою 2-х кімнатною за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Бердичівського міськвиконкому від 12 січня 2000 року № 55 т було знято статус службової квартири і в подальшому вказана квартира приватизована на 3 особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відтак, Міністерство оборони України в повному обсязі виконало свій обов`язок перед ОСОБА_1 по забезпеченню жилим приміщенням. Оскільки правових підстав для подальшого проживання відповідача у службовій квартирі не має, просив його виселити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Вінницької області від 20 серпня 2018 року, позовні вимоги квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці залишено без задоволення.
Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за віком, проходив військову службу в Збройних Силах України протягом 35 років (працював на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жиле приміщення, понад 10 років), є пенсіонером за віком, тому його не може бути виселено без надання іншого житлового приміщення, оскільки він має достатні та тривалі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначена квартира є його "житлом" у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У вересні 2018 року начальник квартирно-есплуатаційного відділу міста Вінниці - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 20 серпня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби та не перебував на квартирному обліку в МО України, а також суду надано докази того, що МО України виконало перед відповідачем свій обов`язок по забезпеченню військовослужбовців постійним житлом, надавши ОСОБА_1 постійне житло у 1996 році в місті Бердичів. Тому, враховуючи факт забезпечення ОСОБА_1 постійним житлом за рахунок житлового фонду МО України, враховуючи його звільнення з військової служби та не перебування на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, вважають, що проживання відповідача у спірному житлі є незаконним.
Аргументи учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу квартирно-есплуатаційного відділу міста Вінниці, в якому просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду вінницької області від 20 серпня 2018 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзив мотивований тим, що позивач не є власником нерухомого майна - службової квартири, в якій проживає відповідач. Зважаючи на те, що він має 35 років вислуги та звільнений з військової служби у запас за віком стаття 125 ЖК України містить заборону на виселення такої категорії осіб із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення. Він перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, ветеран військової служби, хворіє, іншого житла не має.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2018 року матеріали цивільної справи № 127/28215/17 надійшли до Верховного Суду та 13 квітня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.
Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 234 від 08 лютого 2005 року "Про заселення 110 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_4 однокімнатну квартиру № 35 визнано службовою для Вінницької квартирно-експлуатаційної частини району.
Під час проходження військової служби на підставі вказаного вище рішення виконавчого комітету ВМР № 234 від 08 лютого 2005 року та списку розподілу житлової площі в новому 110 квартирному житловому будинку по АДРЕСА_1, підполковнику ОСОБА_1 було видано ордер №0114 від 05 березня 2005 року на службову квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 з 18 травня 2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .
Наказом командира військової частини А 0201 від 05 липня 2010 року № 119 підполковника ОСОБА_1, звільненого наказом Міністра оборони України від 09 червня 2010 року № 423 з військової служби у запас за частиною шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "в" (за віком), з 09 липня 2010 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК м. Вінниці. На час звільнення ОСОБА_1 з військової служби його вислуга років у Збройних Силах України складає 35 років.