Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 185/10447/16-ц
провадження № 61-48826св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство "Затишне місто" Павлоградської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року у складі судді Палюх Т. Д. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до комунального підприємства "Затишне місто" Павлоградської міської ради (далі - КП "Затишне місто" Павлоградської міської ради) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що з вересня 2002 року він працював в КП "Затишне місто" Павлоградської міської ради на посаді начальника автотранспортної дільниці. Наказом директора підприємства від 23 вересня 2016 року № 418 про внесення змін до штатного розкладу підприємства з 01 жовтня 2016 року був затверджений новий штатний розклад, відповідно до якого посада, яку займав позивач, підлягала скороченню.
Наказом від 03 жовтня 2016 року № 430 посаду начальника автотранспортної дільниці було скорочено та зобов`язано інспектора з кадрів попередити позивача про звільнення.
04 жовтня 2016 року позивач отримав повідомлення, яким його попереджено за 2 місяці про його наступне звільнення з займаної посади.
05 грудня 2016 року наказом № 150-к позивача було звільнено з посади начальника автотранспортної дільниці у зв`язку з скороченням штату, на підставі пункту 1 статті 40 КзпП України.
Позивач вважає наказ про його звільнення незаконним, прийнятим з порушеннями вимог чинного законодавства України. Звільнення відбулося без будь - яких змін в організації виробництва, відповідач не надавав не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень до профспілкового комітету КП "Затишне місто" інформацію щодо цих заходів, у протоколі засіданні профспілкового комітету № 41 від 25 листопада 2016 року, який він отримав 01 грудня 2016 року, не вказано про подання власника або уповноваженого органу про надання згоди на його звільнення, рішення про згоду на звільнення профкомом було прийняте без його участі, він надавав свою згоду на переведення на посаду заступника начальника дільниці з благоустрою (з умовою неотримання матеріальних цінностей у підзвіт), що підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету № 39 від 21 листопада 2016 року. 01 грудня 2016 року написав заяву про переведення його на посаду менеджера з закупівель, однак отримав відповідь, що ця посада вже не є вакантною.
У зв`язку із викладеним, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі на посаді начальника автотранспортної дільниці та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденної заробітної плати 333,82 грн за період з 06 грудня 2016 року і до винесення рішення суду.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивача відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України правомірно було звільнено з посади, його було повідомлено про скорочення в зв`язку із змінами в організації виробництва, він був присутнім на засіданні профспілкового комітету, де вирішувалось питання про його звільнення, тобто процедура звільнення була дотримана. У зв`язку з відмовою у задоволенні вказаних вимог, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У грудні 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди при розгляді спорів щодо звільнення працівників за частиною першою статті 40 КЗпП України, мають з`ясувати ряд обставин, а саме: яка дійсна причина зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку що право визначати чисельність і штат працівників належить до компетенції саме власника підприємства або уповноваженого ним органу. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідно до статуту КП "Затишне місто" ПМР, засновником підприємства є територіальна громада міста Павлограда. Уповноваженим органом підприємства є виконавчий комітет Павлоградської міської ради.
В оскаржуваному рішенні суд вказує як обґрунтування законності його звільнення на наказ директора КП "Затишне місто" № 321 від 21 липня 2016 року, наказ № 418 від 23 вересня 2016 року, однак такі накази позивача не стосувалися взагалі. Відповідно до наказу від 23 вересня 2016 року № 418 зазначено, що з 01 жовтня 2016 року затвердити зміни до штатного розкладу керівників в кількості 1 штатних одиниць з фондом оплати 3654,00 грн. Однак такого окладу не було. Підтвердженням є наказ № 321, де визначено перелік посад, які підлягають скороченню і посада, яку він обіймав, там не значиться.
Роботодавець в особі КП "Затишне місто" ПМР, звільнивши позивача за частиною першою статтею 40 КЗпП України, порушив майже усі можливі вимоги, дотримання яких є обов`язковим для правильного та законного звільнення осіб за вказаною статтею, що дає право вимагати поновлення на роботі.
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року директор КП "Затишне місто" Павлоградської міської ради - ОСОБА_2 подав відзив до Верховного Суду, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
У січні 2019 року матеріали цивільної справи № 185/10447/16-ц надійшли до Верховного Суду та 15 квітня 2020 року передані судді доповідачу.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частина друга статті 40 КЗпП України передбачає, що звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.