ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2020 року
м. Київ
справа №805/1334/17-а
адміністративне провадження №К/9901/42101/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду (суддя Бабіч С. І.) від 10 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Гаврищук Т. Г., судді: Блохін А. А., Сухарьок М. Г.) від 05 липня 2017 року у справі № 805/1334/17 за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Добропільського виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У березні 2017 року Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Добропільського виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі - КП "Компанія "Вода Донбасу") звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Добропільська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року № 0002801200, 0002781200, 0002771200, 0002851200, 0002901200, 0002811200, 0002841200, 0002831200, 0002821200, 0002861200, 0002911200, 0002891200.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в силу норм ст. 10 Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VI "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон №1669-VI) позивач, в даному випадку, звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податку, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Добропільська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги Добропільська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області посилається на те, що судами безпідставно було застосовано до спірних правовідносин положення Закону № 1669-VI. Крім того, скаржник стверджує, що відповідно до п. 2.1 ст. 2 та п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України (далі - ПК України) будь які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 липня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 червня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до наказу Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 18 серпня 2016 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум рентної плати за спеціальне використання води, терміном сплати 19 серпня 2014 року, земельного податку у період з 29 березня по 28 липня 2016 року, за результатами якої складено акт від 31 серпня 2016 року № 366/12/35581061.
За висновками цього акту встановлено порушення КП "Компанія "Вода Донбасу" термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з земельного податку та рентна плата за спеціальне використання води, визначених п. 287.3 ст. 287 ПК України.
14 вересня 2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Ш", а саме : № 0002911200 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем рентна плата за спеціальне використання води у розмірі 22 233,27 грн; № 0002891200 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10 % за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 68,56 грн; № 0002781200 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 307,05 грн; № 0002771200 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 5001,30 грн; № 0002851200 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 87,70 грн; № 0002841200 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 279,85 грн; № 0002831200 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10 % за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 559,16 грн; № 0002821200 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 78,13 грн; № 0002861200 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10 % за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 35,08 грн; № 0002901200 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 171,40 грн; № 0002811200 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10 % за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 156,28 грн; № 0002801200 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 261,99 грн.
Так, вказані штрафні санкції нараховані за несвоєчасну сплату позивачем податкових зобов`язань, задекларованих у податкових деклараціях від 13 квітня 2016 року № 9054262251, 9054262033, 9054295220, 0002841200, 9054262033, 9054295299, 9054262251, 9054295299 та від 29 березня 2016 року № 9045091285, 9045091285, 9045091285 за земельні ділянки, які розташовані у м. Добропілля, м. Білозерське, м. Білицьке, с. Святогорівка, с. Золотий Колодязь, с. Ганнівка, с. Світлівка, Добропільського району, Донецької області. Штрафні санкції в сумі 22 233,27 грн, за платежем рентна плата за спеціальне використання води нараховано позивачу за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання відповідно до розрахунку збору за спеціальне водокористування в частині використання води від 05 серпня 2014 року № 9044835201, за період грудень 2014 року - січень 2015 року, березень, травень - липень 2015 року.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, КП "Компанія "Вода Донбасу" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.136, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.